Нет воды горячей в тазе — виноваты хуемрази!
Тонко
Зачем ты туда полез?
Судя по метаниям Зеленского, он впервые пожалел о своём решении «сходить в президенты». Ему страшно, и есть от чего — оказалось, что «заглядывать в глаза Путину» так же эффективно, как заглядывать в задницу коронавирусу. На границе собирается армия орков, а ты не можешь просто пошутить об этом со сцены и отмахнуться. И назначить друга детства главой спецслужбы — тоже не работает против Путина. И извиниться перед Кадыровым и стать на колени перед Путиным, как обещал — тоже не поможет. Почему-то все привычные по прошлой жизни методы не работают, когда ты президент, а рядом Мордор с убийцей во главе.
«Проблема не в том, что мы теперь взрослые, а в том, что взрослые — это мы» — примерно это сейчас чувствует Зеленский. Ну сам захотел, насильно никто не тащил. Выбор теперь у него из двух вариантов — стать наконец Гетьманом или бежать. Капитулировать и остаться в Украине не выйдет — украинцы порвут.
В интересное время живём, будет что вспомнить.
Оградка-йобана
Я не знаю як там в містах на цвинтарі. Але знаю як в селах і малих містечках.
Чим лутша оградка на усопшому. Тим більша любов до покой господі його душу. Я не беру до уваги пам’ятник, бо його красить не треба. А оградку треба.
Баба моя. Красила оградку.
Мати моя красила оградку.
Я скіко себе помним красив ту оградку.
І суть в чому. В тому що тіко либонь на носі паска а за ними проводи. Ви всі рядочком ідете прибирать цвинтар. Бур’яни. Землі. Квіти пересадити. Нормально. То так треба. Але ж сука та оградка. Рибкою блять. На ній краски вже біше чим желіза. Слоїв як рисинок в кілограмовії пачці. А їм похуй. Ти крась оградку. Стоїш тим раком. Пів сраки на вулиці. Три щітки облізли. А оградка не покрашана… Ото три покоління красили красили…
І послала раз мене мати самого її красити. Виписала під учот трикілову банку краски. І відправила. Я прийшов. Прикинув хуй до носа. Покурив. Поїхав по кувалду. І відхуярив ту оградку. Акі мечом просудія, зняв родове прокляття від тої оградки…
Розказав про то бабі.
— Всьо Ба. Нема вже на цвинтарі оградки.
— Як нема? Шо вкрали? Мародори! Іроди! Хай їх срачка нападе і води підмитися не буде.
— Нєєє… То я її зняв.
— А нашо?
— Бо їй піздец.
— Як піздец? Вона ж нова!
— Якого року та нова?
— Пісят дівятого вроді ставили…
Вже п’ять год нічо не крашу. Але на цвинтарі баба і досі вовком на мене дивиться і вспоминає яка гарна нова оградка була!
Ну що, відсвяткували?
Відкриваємо шампанське! Запалюємо бенгальські вогники! Відтепер медичний канабіс став ліками офіційно!
Щонайменше так повідомляє цю новину український уряд. Але давайте знімемо рожеві окуляри. Насправді радіти рано.
На ринку в Україні є вже один легалізований препарат на основі канабіноїдів Дронабінол, але він так офіційно і не потрапив до нашої країни та самі пацієнти не отримали жодної пігулки. Як мінімум це пояснюється захмарною ціною препарату — близько $1700.
«Перемога», про яку звітує уряд — це додавання до списку дозволених ДВОХ нових препаратів з аналогічною ціною, точніше такий цінник на них в аптеках Сполучених Штатів. І саме це ховається за переможними казочками про легалізацію ліків на основі канабісу, про які ви могли чути вчора. Який прайс буде для українців, ми можемо тільки уявити.
При цьрму сам канабіс, його смола, екстракти та настоянки залишаються забороненими. Тож, доступних та ефективних ліків не буде, як і доступу вчених до речовин для проведення дослідів. І вчорашні дії уряду — це імітація легалізації, яка несе в собі корупційні ризики. Особливо якщо хтось зможе пролобіювати закупку цих препаратів за державний кошт (не будемо тицяти пальцями в сторону куртки за космічні гроші).
Але давайте шукати плюси. Головний плюс — це остаточне визнання на рівні уряду, що канабіс має терапевтичні властивості і подальший діалог пацієнтів із владою буде йти виключно про форму доступних лікарських засобів. Їх низьку ціну можливо забезпечити виключно внутрішнім виробництвом лікарських рослин, а не легалізацією окремих сполук, їх ізомерів, синтетичних аналогів і препаратів на їх основі.
У зв’язку з чим мусимо нагадати, що у далекому 2001 році Україна ратифікувала Єдину конвенцію ООН про наркотичні засоби, а в минулому році ООН вилучила канабіс та його смоли зі списку найбільш небезпечних наркотиків, які не мають медичного застосування. Ми вимагаємо гармонізувати українське законодавство згідно з ратифікованою конвенцією ООН про наркотичні засоби 1961 року, а саме перенести до списку «наркотичні засоби обіг яких обмежено» сам канабіс, його смолу, екстракти та настойки. Медичний канабіс може допомогти людям з ПТСР, хронічними болями та онкохворим. А це близько 2 мільйонів людей по всій Україні.
Боротьба триває. Українці мають право на медичний канабіс та життя без болю.
Підкинути на боротьбу гривню можна тут.
Дмитро Шамрай, радник Демократичної Сокири з питань канабіноїдів та наркополітики.
И почётный титул «ТэПэ из ОПэ» окончательно переходит к Юлии Мендель
Казка на ніч
Слабий на передок
На замітку Центру протидії дезінформації при РНБО. Ваш презЕдент поширює дезинформацію через свої акаунти.
Після цього вчорашнє повідомлення пресслужби верховного головнокомандувача про його виправу «за 80 метрів від противника» сприймається вже трохи по-іншому :)
Фил как всегда :)
(c) Фил