Пломбир

Это страница из Книги Памяти музея Голодомора в замке Меджибож, я писал о нём. Моя семья родом из села Дубина Полтавской области.

Бойко — это мои прямые родственники. Мокляк — двоюродные. Колодяжные — соседи по улице. И так в каждой семье по всем сёлам.

Мои дед и баба никогда о голодоморе не говорили, боялись. Когда в 90-х, после распада СССР в Украине начали собирать свидетельства, выжившим очевидцам было уже по 70-80 лет.

Под катом свидетельства жителей села Чопилки, Переяслав-Хмельницкого района.

Читать дальше


Я банкір, я банкір, і зовуть мене Кіріл, український радісний банкір

У мене все хорошо, дуже-дуже хорошо, це тому що я банкір.

24 листопада. Антон Швець пише пост на 1,8К лайків, в якому описує нарцисизм Кирила Шевченка, і те, як він розміщає по всьому світу абсолютно кончені статті-панегірики про себе.

27 листопада. На сайті «Факти» виходить абсолютно кончений панегірик про Кирила Шевченка.

Я не знаю уже, як на це реагувати. З нього оруть уже тупо всі, а він продовжує цілеспрямовано писати «Кирило цілеспрямований, Кирило цілеспрямований, Кирило молодець».

Alex Noinets

Поехавший нарцисс.
Просто поехавший. И он у нас руководит печатным станком. Тонуть будем красиво и в облаке пресс-релизов.

Anton Shvets

Вот вы с него смеётесь — а ведь он не с неба свалился. Он ведь работал, руководил живыми человеками, и эти человеки должны были делать вид, что он нормальный человек.
А кто-то его повышал же. Тоже из каких то соображений.

Так что пиздец не в конкретном дибиле на посту главы НБУ. Пиздец — он там глобальный и системный…

Денис Теребій


Це, мабуть, найкращий комент до сімейного фото ковідіанта

Geo Drummer:
Простота не грех!

Eleonora Berezovska:
за бранзалетку целых стопиисят рубликов уплочено!!!

Ivan Lapchenko:
— У нас сєгодня непрійомний дєнь!
— А в мене як раз дуже приємний!

Патрік Ірландія:
Голохвостий із за канави.


Шевченко родился сразу с лысиной, усами и написанным «Заповітом»

Мне иногда кажется, что учителей украинской литературы специально учат рассказывать про украинских писателей скучно.
Курсы, что ли, есть такие специальные… Или это мне просто так везло….

Марко Вовчок, например — самый скандальный из всех украинских классиков.

Дама с (по тем временам) безнадежно погубленной репутацией, не принятая в «приличном обществе», зато совершенно культовая в среде либерально- революционной.

Половина литературного бомонда была в неё влюблена, другая половина люто ненавидела.

Влюблены были: Пантелеймон Кулиш, Писарев и Герцен. Шевченко называл «Люба донечка».
Такой уж тип, штабелями влюблялись.

Олена Пчилка*, мать Леси Украинки, обзывала Вовчок «перша ліпша кацапка».

Особенно же ей в вину ставили то, что, будучи русской, украинский язык она выучила уже взрослой. Вышла замуж за украинского фольклориста…. И вдруг записала на новом языке так, как не мог писать никто из местных литераторов. Некоторые даже считали, что она плагиатор, украла тексты своего мужа. Доказывают это тем, что расставшись с ним, она стала писать на русском…. И писала плохо. На порядок хуже!

Но проблема в том, что она писала ещё и на французском, и примерно на том же уровне, что украиноязычные тексты. В Киеве мемориальная доска ей на зданим рядом с Михайловским, справа (трехсвятительская, 4). Это бывшая гостиница Михайловского Златоверхого.

Алексей Шимановский

* Ну, Пчилка вообще была, по меткому выражению Евгения Чичкаленко, «Така баба, що їй сам чорт на вилах черевики подає».


У Запоріжжі розбили меморіальну дошку, присвячену замореним під час Голодомору дітям

Подія сталася вночі з 26-го на 27-ме листопада. Злочинці розбили дошку та облили її чорною фарбою.

За короткий час від травня 1932 року по грудень 1933 року в цьому будинку, який тоді мав назву «Будинок немовлят» померло 788 дітей віком від двох тижнів до трьох років. Серед тогочасних «діагнозів»: виснаження, шлункове захворювання, інтоксикація, вроджена кволість, запалення легенів, катар кишечника. Пік смертності, відповідно до історичних довідок, припадає на весну – літо 1933 року: в березні померло 71 немовля, у квітні – 66, травні – 108, червні – 116, липні – 119, у серпні – 60 дітей.

Це дітки із сіл та селищ, батьки яких загинули від Голодомору. Їх привозили до області, але тут їх також чекала смерть. Трагічність ситуації полягає в тому, що досі не відомо місце поховання немовлят. Одна з версій — у подвір`ї будинку, але пошукові роботи не проводилися.

З 2009 року запорізькі активісти намагалися довести правду та встановити дошку, але місцева влада це забороняла. Тільки після Революції Гідності були опубліковані історичні матеріали і меморіальну дошку встановили.

Особливо проти встановлення дошки виступало керівництво православної церкви Московського патріархату. Після встановлення меморіальної дошки та освячення українськими церквами, під тиском громадської думки, російські церковники були змушені також проводити молебень за загиблих дітей.

Андрій Фіщук

Нащадки завезених комісарів дуже не люблять коли їм нагадують про їх злочини.


English, motherfucker! Do. You. Speak. It?!

Как известно, главной проблемой в английской грамматике для нас являются артикли. У нас их нет, поэтому мы тупо не знаем, как их применять, и либо вовсе о них забываем, либо расставляем их в случайном порядке (лично я делаю именно так).

Однако эту напасть можно побороть довольно легко. Если перед существительным во фразе, которую вы хотите перевести, можно вставить слово «бля», то в переводе на английский перед этим существительным скорее всего должен употребляться неопределённый артикль «a»/»an». А если вместо «бля» более уместным оказывается слово «ёбанный(ная)(ное)», то употребляться должен уже определённый артикль «the». Например:

«Сегодня вечером я встретил (бля) однокурсника.» — «I met a college mate tonight.»

«(Ёбанный) Сосед сверху начинает сверлить в 7 утра.» — «The upstairs neighbor starts drilling at 7 AM.»

Grigory Kotok