Буржуазні націоналісти

Ви знаєте, що роблять порохоботи коли збираються разом? Уявіть! Вони не пишаються реформами. Вони не захоплюються справою Онищенко і е-декларуванням. Вони – критикують владу. Як на мене – критикують жорстко і по ділу. Щоправда їхня критика сильно відрізняється від того голодрансько-люмпенського дискурсу, який ширить українська преса. Чим?

Порохоботи мають до влади безліч претензій. Це – і огидна робота Мінстеця. І повільний хід судової реформи. І не завжди адекватна кадрова політика. І невиправдано роздута розхідна частина бюджету, яка часто-густо плодить люмпенів і нероб – особливо по селах. Вічна тема – податкова і Міністерство охорони здоров’я. За інших умов чимало порохоботів критикували б владу значно дужче за зрадофілів – і аж ніяк не за малі обсяги халяви для «злиденних і обидлених». Але…

Але актуальні і виважені претензії порохоботів тонуть в потоках критики голодрансько-люмпенської – тези для якої ударно тиражує українська «демократична» преса. Так, я добре пам’ятаю заперечення одного знайомого головреда: «Твердження, що нас читає люмпен – нісенітниця. Люмпен читає жовтяк, хіба що». Так, панове працівники преси, читає вас – не люмпен. Читають вас різного штибу політактивісти та різноманітні «інтелектуали»-недоучки, власне, які й вкладають у вуха люмпена вічні тези за Марксом і його послідовниками Леніним і Винниченком, відповідно. Саме вони вкотре й вкотре повідомляють люмпену «вас обікрали/ вам – винні/ держава мусить створити ваш добробут…»

Держава мусить… Хтось винний… Хто завгодно – тільки не сам…

Френд Alexander Manuylenko колись правильно сказав – світогляд бідної людини і світогляд голодранця принципово різні. Людина бідна – бідна тимчасово. Голодранець таким лишається завжди, для нього це сенс життя. Бідна людина рветься і прагне стати, якщо не заможною, то принаймні забезпеченою, хоче реалізувати свої таланти, свій потенціал, свої мрії. У голодранця мрія одна – халява. Голодранець переконаний – йому винні. Він пограбований і тому пограбувати у відповідь – не гріх. Тому вимагати від держави більше й більше – треба. Як сказав колись мені один робочий на заводі: «Хай директор продає верстати і розплачується по зарплатнях!» На чому він зароблятиме, коли не буде верстатів – його не цікавить. Голодранцю – пофіг на все, крім своїх власних потреб і бажань, які йому задовольнити «мусять, бо йому винні».

Преса через слова недоучок, лівацької «образованщини» (за Солженіциним) ці настрої постійно культивує. А за просторікуваннями недоучок ледь помітно, на рівні шепоту чуються до болі знайомі голоси: «Хочу! Хочу! Приведіть мене до влади!»

Ви не звертали уваги? 25 років у нас в ЗМІ тиражуються до болі знайомі лівацько-соціалістичні тези про захист знедолених і про боротьбу з гнобителями – але раз до разу до влади приходять ті самі «гнобителі». І «Україна без Кучми», і Помаранчева революція, і Революція гідності закінчувалися одним і тим самим – диким ревом ідейних їхніх прибічників: «Нас кинули!» Про вибори – поготів і говорити. Англійці говорять «раз обдурив – ганьба тобі, вдруге обдурив – ганьба мені». Вам не здається, що якщо «кидок» триває стільки років, це не випадковість – це система?

«Так, система», – підтверджують політексперти і роз’яснюють, що голодрансько-люмпенська більшість – це спільнота, дуже гарно керована через прошарок «образованщини», яку фінансують олігархи (через громадські організації та політичні партії), а ідеї для якої генерує преса – фінансована тими самими олігархами. Коло замикається.

Читать дальше


Коротко

Зачитался вчера на ночь словарем синонимов. Как же обидно, горько, нелепо, досадно и огорчительно было сегодня проспать.
 
* * *
— А топографический кретинизм — это как?
— Это как у тебя, только топографический.
 
* * *
Только представьте, что если бы в 1991-м путч удался, то сейчас в России не было бы ни свободы слова, ни развитой экономики, ни сменяемой власти.
 
* * *
Рим разрушили мигранты. Просто в то время их прямо называли варварами.
 
* * *
– Какой у вас был мотив преступления?
– Не знаю. Я не пою, когда убиваю.
 
* * *
Если самка богомола не съедает самца после спаривания, это делает её мама.
 
* * *
— Горящие холодным огнём глаза, сильные и нежные руки, страстное дыхание…
— Роза Моисеевна, ну а ещё были какие–то приметы у грабителя?
 
* * *
Большинство россиян традиционно путают величие с размерами, и единство — со стадностью.