Рядовой Бигдан стрельбу закончил

Сегодня этот блог последний день выходил в формате дайджеста. Найти себе замену я не смог. Желающие были, но человек десять отсеялись на первом этапе — я попросил их «прислать ссылки на 5 новостей, которые вы бы хотели опубликовать в блоге». Так я проверял «внутренний фильтр» кандидата, насколько он умеет отделять интересные новости от скучных, хорошо написанную статью от шлака. Это не все могут.

Четыре человека, которые прошли первый этап, были записаны на «дежурство» по разным дням недели. Двое в последний момент отказались, а один (Евгений) всё-таки отработал день, и выглядел очень достойно. Но потом, денёк подумав, тоже отказался, решив что это слишком тяжёлая работа (да, вот это «копипастерство», если его делать как надо — это не каждый потянет). Я предлагал ему «на пол ставки», но и на это он не согласился, а я не особо-то уговаривал. В нашем деле нужна страсть и энергия, а если человек заранее не хочет — зачем заставлять?..
Четвёртого кандидата я уже не приглашал на дежурство — всё равно он был самый слабый из прошедших в финал.

Я надеялся, что всё-таки найдётся достаточно талантливый «редактор», с энергией, усидчивостью и желанием получить готовую площадку для реализации своих задумок. Чтобы создать-раскрутить такой блог с нуля — нужно много времени, а потом ещё столько же, чтобы научиться на нём зарабатывать. А тут всё готово — владей, твори, зарабатывай. Но нет, это же «тяжело» :) Х.з., если бы я в жизни руководствовался «тяжело», то не было бы у меня ни жены, ни детей, ни интереснейшей карьеры :)

Возможно такой человек (команда) позже найдётся. А до тех пор я буду в этом блоге появляться редко — как любой нормальный человек, а не как цех Генри Форда с конвеером. Что-то напишу от себя, если куда-то поеду — сделаю репортаж, короче останусь только я лично.

Как и обещал, публикую список блогов/страничек, которые рекомендую читать, если вы хотите сохранить голову ясной и веру в нашу победу — крепкой.

Читать дальше


Коротко-2

Российские системы ПВО одержали убедительную моральную победу, не ответив на провокации американской военщины.
 
* * *
Рішенням Київської міської ради Андріївський узвіз перейменовано на Андріївський безвіз.
 
* * *
начитанных людей всё меньше
зато нагугленные все
 
* * *
Ракеты ВМС США получили безвиз в Сирию.
 
* * *
вот там в гробу лежит принцесса
а в этих трёх её шмотьё
 
* * *
— Ты с отцом часто общаешься?
— Нет, редко.
— Чего так?
— Да мы в разных соцсетях…
 
* * *
олег охотится на зомби
хотя удобней на коне
 
* * *
Тож: у широкій російській спині вже стирчить українська шабля, турецький ятаган та американський томагавк, а також є декілька синців від білоруської картоплі.


Зрадовангеліє

Зрада — таємна релігія більшості украінців. Зрада дозволяє кожному пересічному громадянину відчувати себе людиною. Ми — всі і кожен — чесні, талановиті, добрі і працьовиті, мудрі і тямущі. Тільки зраджені.

Цей постулат позбавляє когнитивного дисонансу при зіткненні з жорстокую реальністю. Ми не дурні, ми зраджені. Ми не ледачі, нас зрадили. Ми не пиячим, ми змиваємо гіркоту зради.

Горе тому, хто вирішив очолити наш народ. В Україні немає жодної могили королів, гетьманів і президентів, тому що «зрадники» не достойні покоїтись на нашій святій, зрадженій землі.


Ох какой подарок мне на дембель :)

Кожного посадовця треба оцінювати по результатам діяльності. Країна три роки потерпає від гібридної війни і якщо в воєнній компоненті ми вже спроможні дати відсіч Кремлю, то в інформаційній компоненті програємо повністю. Це неприпустимо. Тому депутат Андрій Тетерук ініціює розгляд та оцінку діяльності міністра інформаційної політики Стеця з подальшим звільненням його з посади за незадовільну роботу в якості міністра. Країна не може собі дозволити тримати на такій важливій посаді бездіяльну особу. Занадто велику ціну ми всі платимо ща його недбалість.


ссылка на ютуб

З.Ы. Мой разбор последнего отчёта МинСтеця — здесь.


Острови зелених черепашок

Наш співвітчизник Сергій, що вже більше 10 років живе у південно-східній Азії, написав історію островів зелених черепашок. І хоча ці острови знаходяться за тисячі кілометрів від твоєї домівки, з перших сторінок ти знаходиш багато знайомих імен та подій, що відбувались у житті острів’ян століття тому. Як і Україна початку XX сторіччя, острови знаходились під протекторатом різних країн.

Далі історія, викладена у книзі, захоплює тебе так, що ти вже не можеш відірватися від сторінок та разом з героями проживаєш ті десятиліття поневірянь та скрути, на протязі яких три великі світові держави, а саме, Німеччина, Британія та Америка, воювали за одноосібне панування над острівною землею. А страждали від тієї війни тільки острів’яни – їх життя й так було не дуже солодке, а колоністи ще й стали обкладати всіх додатковими податками, сіяти розбрат між місцевими вождями, за допомогою кривавих репресій жорстоко придушувати невдоволених колоніальним гнітом корінних мешканців островів.

А далі було повстання проти німецьких колоністів та їх ставленика. Очолив повстання вождь ТропікоZ, його воїнам довелося пройти через багато битв з супротивником, але, в кінцевому підсумку, завдяки відвазі та незламному духу тропікоZного війська, одержати перемогу над ворогом. Але доки ви не прочитаєте книгу, ви не взнаєте, завдяки чому маленькі Острови зелених черепашок змогли перемогти.

Так, ця книга для дітей :) Але, як водиться, у казці завжди є натяк на нашу історію і сьогодення.

Ви можете абсолютно безкоштовно отримати книгу «Острови зелених черепашок» разом з мапами островів, акулячими стікерами, черепаховими картками і рекламою українського електронного карбованця на цих островах:

1) Мае, Сейшельска республіка;
2) Ко Чанг, Королівство Таіланд;
3) Уполу, Незалежна Держава Самоа.

Та в усіх туристичних агенціях, що продають морські екскурсії!

В електронному вигляді книга буде опублікована на усіх сайтах мережі SEAMOONNET 1 січня 2018 року.