Ниблагадарные!

«Это всё вам дал Советский Союз» або «Это всё тебе досталось бесплатно в Советском Союзе» – це фрази, після яких особисто для мене людина зникає.

А три покоління моїх родичів не вбивалися на війнах і в колгоспах, не гинули в голод, не стояли по дві зміни на заводах?

Розкішний у своїй маніпулятивності мисленнєвий кульбіт: людина, яка вдається до цього прийому, немовби уособлює в цей момент Радянський Союз, «который всё вам дал».

Тому, виходить, що ти саме їй щось винен і мусиш виправдовуватись і дякувати або за їбучу радянську школу з елементами комунофашизму, або за безплатну стоматологію без анестезії, або за безплатний дитсадок із нянечками-садистками.

Те саме стосується, зрештою, всіх людей, які експлуатують чужі заслуги або славу минулого для того, аби довести вам щось у сьогоднішньому дні.

Апеляція до минулого – це у 99% зведення будь-яких розмов на будь-які теми у сферу нез’ясованого та ірраціонального. І що глибше в минуле, то більша брехня. Почуєте про славних козаків – плюйте межи очі, про Київську Русь – бийте в морду. :)

От цим, власне кажучи, інструментальним використанням минулого й відрізняється людина минулого від людини сучасної.

Andrij Bondar