Очередное дно пробито

Останнім часом Міхеїл Саакашвілі пробиває все, що можна. Для мене межею стало запрошення у прямий ефір сепаратистки Курамшиної, а також відомої медведчуківської циновки Шилової.
Гадав, більшого дна уже не буде.
Помилився.

Припертися в Черкаси до людей, які постраждали від стихії й піаритися на їхньому горі?! Розповідати, тіпа вас усіх Порошенко кинув напризволяще? А потім спокійно сісти в машину і поїхати обідати?

А Ви, пане Міхо чим допомогли жертвам стихії? Нащо потратили стільки коштів, подорожуючи до Черкас? Якби Ви привезли вантажівку шиферу і передали його якісь сілській раді — такий «піар» ще можна зрозуміти. А, сяючи пещеною пикою перед камерами, обливати гуано керівника держави у той час як сотні людей гнуть спини аби скоріше подолати наслідки стихії?
Огидно.

І не в Порошенко тут справа. Був би на його місці хоч апостол від дванадцяти, у таких типів як Юля і Міхо, нічого б не помінялося. Навіть колір гуано. Бо дуже хочеться влади. Дуже. Хочеться. Влади.

Будьте певні: якщо, не дай Бог, завтра в Бердянську цунамі — Міхо буде там. Не для того, аби допомагати. Для того, аби перед камерами лити відходи життєдіяльності бакланів.

Є такі птахи — грифи. Смердючі і потворні — вони сидять на найвищих скелях або деревах і оглядають усе довкола на багато кілометрів. Живі зайчики-тушканчики-козулі їх не цікавлять. Але лиш де з`являється падло — вони одразу летять туди.

Хотілося б аби наші великі опозиціонери нагадували орлів. Потужних, волелюбних, красивих. Бо вони стимулюють владу до роботи. Тоді й держава живе і розвивається.
А навколо, на жаль, самі лише грифи, що смердять смертю.

Павло Бондаренко

Добавить комментарий