Що відбулося в Дніпрі?

Давайте називати усе своїми іменами. У Дніпрі відбулася класична «розбірка» а-ля 90-ї. Да, загинули ветерани АТО. Але. Звернули увагу, що з того боку тєж є поранені? В лікарні Мечникова під охороною наразі перебувають четверо напападників. Хто в них стріляв?
А що було б, якби з ОБОХ боків діяли ветерани АТО? На чийому боці були б блогери? Не здивуюся якщо серед нападників теж є ветерани.

На жаль — і це уже видно неозброєним оком, «атовцями» намагаються прикриватися (і намагаються їх використати) і політики, і бізнесмени, і бандити. Якось уже призабулися «блокіратори» та інші темні справи, в яких використовували колишніх бійців АТО.

Усе це очікувано. Якщо є люди з бойовим досвідом, які навчені убивати, і які готові це робити — знайдуться ті, хто готовий за це платити. Якщо люди, не розбираючись, стають на бік однієї із сторін лише тому, що там ветерани АТО — їх залучатимуть: грошима, обманом або фальшивим патріотизмом.

І тут не в цьому конкретному випадку справа, бо не беруся судити хто там правий, а хто винен, і чи є там взагалі праві. Справа в тенденції. Зрештою, ми якось сором`язливо відверталися від того факту, що на охороні бурштинових копачів з автоматами стоять ветерани АТО. А дехто навіть їх виправдовує: вони ж воювали — мають право…

Про це попереджали і соціальні психологи, і політологи, і правоохоронці. Десятки тисяч людей пройшли через війну. Десятки тисяч людей зі зламаною психікою.
Хтось убиватиме заради «справедливості», якою він її бачить; хтось за гроші, а хтось — конвертуватиме статус героя АТО в інший статус.

Ми це уже проходили наприкінці 80-х та на початку 90-х, коли спецназівців тоді ще радянської армії та МВС на «гражданці» уже чекали «братки»; коли «афганці» створювали власні кримінальні угруповання під виглядом «охоронних фірм».
Навіть в СРСР з його надпотужним репресивним апаратом існували банди з колишных солдат Другої світової.
Така се ля ві.

Давайте скажемо чесно: в умовах, коли держава не має можливості, а часто навіть бажання проводити з вояками реабілітацію; коли немає нормальної роботи; коли «атовці» залишаються сам на сам зі своїми проблемами — «трофейна» зброя випливатиме регулярно і всюди. А різномантні «охоронні фирми» поповнюватимуться ветеранами війни.

Тим більше, що завдяки численним «друзям» України, підгодовуваних з Кремля, в значній частині нашого суспільства викохано абсолютний правовий нігелізм і великий запит на насильство як вирішення всіх проблем.

Зрештою, не проходить дня, щоб не було у соцмережах закликів вішати, стріляти, саджати на палю.
А якщо є запит — будуть ті, хто ним користуватиметься.
Вони ж не говоритимуть, що за допомогою озброєних «атовців» у когось «віджимають» собі чужий бізнес, ні. Вони розповідатимуть, що борються з «олігархами». Що відбудовують соціальну справедливість.

Десь так.

Павло Бондаренко