Вчитись по-новому

Нова сесія Верховної Ради, що почалася цієї осені, має стати багатою на великі реформи. Згідно із запланованою програмою, нардепи спробують ухвалити законопроекти щодо пенсійної реформи, яка почалася раніше влітку, продовжать працювати над судовою та займуться медициною. Крім того, заплановано реформи щодо фінансової звітності, перехід на європейські стандарти, триватиме робота над електронним документообігом.

У перший же день своєї роботи в парламенті вирішили не тягнути і вистрілили корінним законопроектом ще однієї реформи — реформи освіти. Для цього їм довелося сидіти аж до вечора та довго розглядати великий документ, що його профільне міністерство готувало три роки. Тепер, коли рішення ухвалене в цілому 255 голосами, можна і розібратися, як саме навчатимуться наші діти.

Матір’ю законопроекту вважають чинного міністра освіти та науки України Лілію Гриневич. Пані Гриневич не є яскравим та популярним політиком, але вважається фаховим спеціалістом у галузі освіти. Вона народилася в сім’ї вчителів, має дві вищі освіти за фахом біохімік-викладач та економіст-менеджер. Проблемами реформування займалася ще за часів навчання, проходила стажування у Варшавському та Колумбійському університетах. Працювати починала вчителем біології у школі №7 у Львові, але надовго там не затрималася, одразу почала робити стрімку кар’єру. За 10 років після завершення вишу пані Лілія вже працювала директором школи №28 міста Львова. У 2002-му переїхала до Києва працювати в інституті економіки та права «Крок»» старшим викладачем. У цей час Гриневич захищає кандидатську дисертацію за темою «Тенденції децентралізації керування освітою в сучасній Польщі». Як реформатор брала участь у створенні системи ЗНО та стала першим директором Центра оцінки якості освіти. З 2012 року майбутній міністр починає займатися політикою та успішно балотується до Верховної Ради. У керівних органах Гриневич постійно працює у сфері освіти, пише та лобіює закони та врешті стає міністром в уряді Гройсмана. Акцент на біографії я роблю невипадково, це дає певне розуміння, з якими поглядами людина та чому саме вона пише такий важливий закон.

Як вже згадувалося, закон про освіту почали розробляти ще три роки тому, а рік тому документ потрапив на столи профільних гілок влади. Рада проголосувала за закон у першому читанні, і на його основі Рада реформ створила концепцію «Нова Українська Школа» та сформувала стратегію реформування освіти до 2029 року. Друге читання закон проходити не поспішав, перш за все, через велику кількість претензій та правок. Наприкінці розгляду таких правок нараховувалося 1705, і в результаті майже всі вони, а саме 1098, були ухвалені. Найбільші запитання виникали щодо фінансування профтехосвіти з держбюджету, фінансового забезпечення підручниками учнів, питання релігійних шкіл, харчування та виділення коштів для підвищення кваліфікації вчителів. Але особливо гострим виявилося, як то часто буває в Раді, мовне питання та можливість навчання мовами національних меншин. Зрештою зійшлися на тому, що українську мову нацменшинам вводитимуть поступово з 5 класу, і до 11 усі предмети, крім мови та літератури, будуть вести українською.

Закон вступить у повну силу у вересні 2018 року, але вже сьогодні можна розглянути, які зміни чекають на першокласників.

Термін навчання. Школи переходять на 12-класову систему. Останній, дванадцятий рік навчання буде фактично нинішнім першим курсом університету. Тобто всі ці загальні предмети, на кшталт вищої математики, філософії, історії та інші непрофільні науки, які так щедро наповнюють розклад першого курсу вишу, тепер будуть у школі. А сама школа відтепер буде ділитися на 3 ступені: 4 роки виділяється на початкову освіту (нинішня початкова школа), 5 років на базову середню та ще 3 на профільну середню. Останні 3 роки найцікавіші. Тут учням вже доведеться обирати між ліцеями академічного та професійного спрямування. Не важко здогадатися, що академічні ліцеї готуватимуть учнів до вступу виші, тоді як професійні навчатимуть уже певним професійним навичкам, на кшталт нинішніх ПТУ. Таких ліцеїв поки не існує, тому їх доведеться створити, час ще є, оскільки на нову системи діти переходитимуть лише з наступного року і лише з першого класу. Діти, які встигли піти до школи цього року, навчатимуться за старою схемою.

Методика навчання. Важливою темою закону є зміна принципів викладання. За ідеєю законотворців, дитина має отримувати у школі не так знання, як вміння, і розуміти, де їх застосовувати. Важливу роль відведено вихованню в дитині патріотичності, відкритості та впевненості в собі. Багато уваги приділено безпечному розвитку дитини, зменшенню тиску, можливості самовираження та зменшенню вимог в оформленні роботи. Так, уже з цього року в молодших класах вчителям заборонятимуть ставити оцінки, ганьбити дітей перед класом, знижувати оцінки за неправильний відступ, за неналежне оформлення зошитів та подібні речі, що так виснажувало дітей раніше. Більше уваги буде приділено самовираженню дітей та їхній ініціативності, словом, дітям спробують дати більше свободи у виконанні завдань. У початкових класах акцент робитимуть на ігрових формах, що, за задумкою реформаторів, має зацікавлювати школяра та давати йому не так інформацію, як любов до знань та бажання продовжувати навчатися. Певна увага приділяється й сучасним технологіям. Готується створення інтернет-бази підручників, до яких матиме доступ кожен охочий. Вчителі мають підтримувати використання у процесі навчання нових технологій та практик, для цього планується провести з педагогічним складом комплекс курсів із підвищення кваліфікації та навчити старих кадрів сучасних методів педагогіки.

Доступність освіти. Освіта у школі залишиться безкоштовною. Але вимоги до якості мають підвищитися. При цьому певні вимоги матимуть право ухвалювати як на місцях, так і на регіональному рівні. Особливу увагу в законопроекті приділено доступності освіти та забезпеченню доступу до школи всіх верств населення. Вперше таке право гарантується і дітям з особливими потребами.

Педагоги. Багато уваги закон приділяє вчителям. Крім обіцяного підвищення зарплатні, тепер зарплата становитиме не менш як 4 прожиткових мінімумів (зараз це 6736 грн), але цю суму школам не варто очікувати одразу, поступове підвищення відбуватиметься до 2021 року. Вчителі мають отримати більше доступу до інструментів підвищення кваліфікації. Планується запровадити добровільну незалежну оцінку педагогів, де, крім предмета, оцінюватимуть і педагогічні практики. Вчителі, які пройшли оцінювання, отримуватимуть надбавку до зарплатні. Кожен учитель буде зобов’язаний регулярно проходити курси підвищення кваліфікації, не менш як 150 годин за 5 років, але тепер, на відміну від колишньої практики, учитель має право сам обирати, де і коли він це буде робити. Держава має оплачувати та підтримувати підвищення кваліфікації. Учитель, тепер, нарешті, зможе сам формувати програму навчання, держава контролюватиме лише результати після кожного етапу. Вимоги мають бути відкритими та зрозумілими для всіх.

Контроль освіти. Атестація шкіл районними управліннями освіти повністю скасовується! Ці атестації займали дуже багато часу і повністю дискредитували себе через величезну корупцію у структурі. Тепер контролем за школами займатиметься Державна служба якості освіти і приділятиме увагу не так санкціям, як рекомендаціям.

Децентралізація. Після успіхів децентралізації регіональних органів влади автономність прийшла й у школи. Школи матимуть більше прав у вирішенні питань як освіти, так і розподілення коштів. Але абсолютно всі фінансові процеси у школі мають бути прозорими. Батьківські внески не скасовують, але батьки матимуть доступ до шкільної фінансової звітності та зможуть бачити, куди йдуть їхні благодійні внески. Крім того, у межах боротьби з корупцією обмежується період директорства однієї людини в окремій школі. Він становитиме 12 років. Тепер учень точно дочекається у школі іншого директора.

Вже зараз МОН обрало по 4 школи в кожній області, де відкриють класи, що працюватимуть за новою методикою. Участь шкіл, як і учнів, вирішили зробити добровільною. При чому кожен експериментальний клас матиме в паралелі і клас звичайний, таким чином порівняють результати та зроблять висновки. Вчителів до реформи вже готували під час літніх канікул. З наступного року вони, вже навчені досвідом, братимуть участь у навчанні інших вчителів.

Реформа освіти, на тлі інших реформ, виділяється своєю підтримкою в суспільстві. Цю реформу довго чекали, і кожен розуміє її нагальну потребу. Експерти погоджуються щодо доцільності та своєчасності ухвалених рішень. Але, як і будь-яка реформа в Україні, реформа освіти для свого проведення потребує значної кількості грошей. І саме цей чинник може відіграти головну роль у процесі змін, саме він може зіпсувати всі головні ідеї нового закону та перекреслити здійснений прогрес. Крім фінансового питання, експертів і суспільство хвилює якість підготовки вчителів, яким доведеться швидко переформатувати консервативні звички та багато навчатися. Чи зможе держава створити достатньо умов, вимог та мотивації для вчителів і чи захоче звичайний середньостатистичний вчитель відповідати новим умовам – перші результати ми зможемо побачити вже за рік.

Дмитро Литвиненко

Добавить комментарий