Про «крємлядєй» і «людєй»

«Я список кораблей прочел до середины» (с) О.Мандельштам

Цілий день сьогодні гортаю список крємлядєй, які потрапили до так званої «кремлівської доповіді» США. Паралельно читаю коментарі російських та західних політиків по цьому питанню. І от, які думки приходять мені в голову, після аналізу цих заяв, а також заяв православного вайнаха Суркова та Волкера. Виходить цікава штука…

Сурков ніби погоджується на миротворців, погоджується на обмін полоненими та на багато чого іншого. Але… Але деталі будуть обговорювати вже після виборів кремлівського кордупля, які мають відбутися в березні 2018 року.

А чому після виборів? Чому не зараз? Ну мєльдонці ж могли послати Волкера. Вкотре послати, зі своїм звичним рефреном «Ето нє ми», «Іх там нєт», «Гаварітє з Дамбасом». Але не послали. Чого? Бо вже дали задню? Чогось злякалися? Але піти по плану «врегулювання» в редакції США перед виборами не можна – лішнєхромосомниє нє поймут. Ризиковано. Тому – поговоримо після виборів.

За пару днів після новин про ці перемовини виникає «кремлівська доповідь» зі списком, який майже скопійовано зі сторінок Форбсу. Навіть Аслунд трохи охрєнєл з нього. Каже – це не те, що ми пропонували. Я не бачу в цьому жодної логіки. Там олігархи з різних непов’язаних з оборонкою галузей…

Але логіка в списку є. Цей список – це по-суті пронумерований перелік учасників «кремлівського паханату». Всі ті, які доять країну та віддають долю на верх. Всі ті, на кому тримається ботоксний карлик. Це довбаний ядерний вибух в банківському сейфі. Цей список на стільки дикий, що повірити в те, що його коли-небудь складують досі дуже обережні американці було просто неможливо. Не здивуюсь, що після ретельного вивчення цього списку в Кремлі напередодні зустрічі Волкера-Суркова, ̶в̶о̶в̶к̶і̶н̶а̶ ̶с̶у̶ч̶к̶а̶ Суркову дали команду бути таким самим лагідним, як Галустян на зустрічі з Кадировим.

Якщо все це так, то до виборів в РФ на фронті не буде особливих загострень з боку дірявих. Але що буде після виборів? Мєльдонія має дуже погану репутацію в контексті виконання власних зобов’язань. Іншими словами – може вкотре кинути. Напевне, саме тому наш Клімкін дуже скептично поставився до результатів перемовин Волкер-Сурков, бо він знає, що обіцянки Кремля вартують менше плєтьоних тапок в Сизрані. І тут питання – чи психане Трамп і Ко, якщо вольдемар спробує пограти з ним в дешеву хвойду?

Денис Пятигорец