Запахло весной, тум-турум-тум

У хробацьких и прочих амнестиинтернешнл из года в год сезонные обострения по поводу «секретных тюрем». СБУ традиционно вяло отбивается от неадекватов, ибо им ващето других дел вполне себе хватает, а паковать «журналистов» и «правозащитников» считается дурным тоном. Ну разве что те прямо на улице начнут стрелять на поражение по прохожим.

Я, конечно, понимаю СБУ. И поражаюсь их выдержке и терпению.

Но они просто все неправильно делают.

Не надо говорить, что журналисты «допустили неточность», ну то есть как всегда сбрехали — бесполезно. Эта братия не замечена в том, чтобы признавать ошибки.

Надо сделать так.

Требуем строку в бюджете на строительство секретной тюрьмы. Затем тендеры, все дела. Финансирование ЕБРР привлекаем.

Запускаем круглосуточную трансляцию в интернет строительства тюрьмы. Наблюдательный совет интернет-голосованием избираем. Камеры по последнему слову оборудуем, пытошные тоже, а как же, все прозрачно.

Потом, когда все готово, вешаем большую табличку «СЕКРЕТНАЯ ТЮРЬМА СБУ». На открытие приглашаем прессу, амнести и прочих, первые лица ленточку перерезают (это важно). Прямая трансляция опять же.

Интересующихся из числа прессы вежливо приглашаем стать первыми клиентами — ненадолго, на недельку, не больше.

Ну а уже потом закрываем все это дело на забор с колючкой, шлагбаум и большой амбарный замок и пакуем туда сепаров.

Kostyantyn Zorkin


Зазіхає на святе!

Факт дня: те, що рану можна помастити перекисом водню та це допоможе їй швидко загоїтися — міф.

3% розчин перекису водню — який багато сімей використовують як засіб першої й часто єдиної допомоги при невеличких пораненнях — не загоює і не знезаражує рани.

Якщо почитати спеціалізовану міжнародну літературу — ви не знайдете жодних доказів щодо ефективності 3% розчину перекису водню у процесі загоєння ран. (наприклад, тут www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC1389791)

Більш концентрований розчин (від 30% і вище) звісно подіє, проте тоді ви отримаєте хімічний опік.

Сумнівною також є властивість розчину перекису водню знешкоджувати патогенні мікроорганізми та бактерії, оскільки є докази, що деякі мікроорганізми містять фермент каталази, яка дезактивує дію H₂O₂. (www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/19131809).

На самій інструкції 3% розчину перекису водню написано, що «при застосуванні препарату відбувається лише тимчасове зменшення кількості мікроорганізмів».

Перекис водню ефективний для механічного очищення рани — тобто з тим самим результатом ви можете промити її прохолодною або теплою проточною водою.

Глибокі рани тим більше не потрібно промивати розчином перекису, адже це загрожує виникненням емболії (кисень, який виділяється може потрапити до судин та перекрити проток крові).

Це не скасовує того, що перекис водню корисний в інших медичних цілях, наприклад, для очищення інструментів.

Проте не має переконливих наукових підтверджень, що цей засіб допомагає захистити рану від зараження та допомогти загоїтися.

Уляна Супрун


Стоп спам!

Я наконец понял, чтó мне напоминают эти бесконечные Марши миллионов (скоро очередной), которые периодически проходят под лозунгами

«Сегодня мы наконец все выйдем, как один, и вот тогда…»
или
«В следующий раз трон тиранов закачается, и вот наконец…»
или
«Решающий день настал! Сегодня наш марш в конце концов опрокинет…»…

Это как вот эти окошки-картинки в интернете — то с Амосовой, то с Поплавским, то с лимоном:

«Аптеки скрывают копеечное средство против грибка! Возьмите обыкновенный советский…»
или
«Потенция в 80 будет, как у молодого! Нужно только каждое утро брать обычный…»
или
«Из вас к утру выйдет клубок паразитов! Разведите в литре воды простой дешевый…»…

И так до бесконечности.

André Alexin


Ассоль в стране Советов

8 последних лет своей жизни (1924-1932) писатель Александр Грин прожил в Крыму, куда его обманом заставила переехать жена Нина. Она притворилась больной, чтобы увезти Грина от пьяных петроградских кутежей.

В 1924 году они переехали в Крым, где Нина могла бы «поправить здоровье». Купив в Феодосии квартиру по ул.Галерейная, 10 (теперь там музей Грина), они разорились на судебных тяжбах с издательством. Квартиру пришлось продать и переехать в 1930 году в более дешевый город Старый Крым. Здесь советская цензура, с мотивировкой «вы не сливаетесь с эпохой», еще сильнее ударила по семейному бюджету, запретив переиздания Грина. Они начали болеть и голодать — Грину даже пришлось охотиться на окрестных птиц с луком и стрелами, но безуспешно. На все письма с просьбой о помощи, которые он отправлял в Союз писателей, получал отказ. Ему отказали также и в пенсии, как «идеологическому врагу».

У Грина из-за плохого питания и потрясений развился рак желудка. В конце апреля 1931 года, будучи уже серьёзно больным, он в последний раз ходил (через горы) в Коктебель, в гости к Волошину. Этот маршрут до сих пор популярен среди туристов и известен как «тропа Грина». В конце 1931 года Грину стало совсем худо. Нина вызвала из Феодосии знакомого врача — но он не в силах был облегчить страдания писателя.

8 июля 1932 года, на 52-м году жизни, Александр Грин скончался в Старом Крыму. Нина выбрала для его могилы место на старокрымском кладбище, откуда видно море, которое так любил Грин. На могиле писателя установлен памятник «Бегущая по волнам».

Через два года после смерти Грина писатель Малышкин, встретив 39-летнюю Нину в гостях у Паустовских, встал перед ней на колени и воскликнул: «Ассоль! Ну почему же ты седая?».

Читать дальше


Теракт у Парламенті? Не може бути!

Коли я читаю поточні коментарі з ситуації навколо Савченко, Рубана та їхнього оточення, в мене складається враження, що коментатори взагалі не хочуть знати історії пострадянського простору.

Нагадаю, як 27 жовтня 1999 року в Єревані відбувся теракт у вірменському парламенті. Під час чергової сесії Національних Зборів, перед процедурою питань і відповідей, коли на трибуні знаходився міністр фінансів Вірменії Левон Бархударян, в зал увірвалися озброєні люди. Вони зажадали від депутатів відключити мобільні телефони і лягти на підлогу. Терористи, за свідченням очевидців, перебували у вкрай збудженому стані і заявили, що роблять державний переворот.

Один із заколотників, Наірі Унанян підійшов до прем’єра і кинув йому в обличчя: «Досить пити нашу кров!». Саркісян йому спокійно відповів: «Все робиться заради тебе і майбутнього твоїх дітей». Тоді Унанян відкрив вогонь. За свідченням присутніх на засіданні, вогонь був направлений в сторону прем’єр-міністра Вазгена Саркісяна і спікера Карена Демірчяна; вони обидва загинули.

Читать дальше