(Присягаюся, що історія правдива). Трапилося це в 2011 році, коли я жив у Києві й зміг приїхати у Виноградів (Закарпаття) на Великдень всього на два дні. З огляду на такі стислі строки, ми з моїм хрещеним батьком вирішили поїхати на риболовлю на Тису ще в суботу пополудні. Зібралися, спакувалися — і вже готові були сісти в машину, коли його дружина Людмила Стойка каже: у Виноградів привезли благодатний вогонь, ану швидко привезіть його додому! Ну, матріархат — він такий, тому ми без слова сіли в машину й поїхали до церкви. Там припалили свою свічку від іншої свічки й погнали додому, щоб не гаяти час. А що обидвоє ми тоді ще курили, то вікна в машині були спущеними, і благодатна свічка на протязі по дорозі згасла. Помітили ми це вже вдома, і перед нами був вибір: повертатися в церкву або ж просто підпалити свічку запальничкою. Ясна річ, ми підпалили її запальничкою й занесли в хату. Вражена тітка Люда взяла її в руки і сказала, що відчуває, як разом із цим пломенем у дім зайшла благодать. Потім провела рукою над полум’ям і майже пошепки промовила: Не пече! Ми лише схвально закивали головами: благодатний вогонь усе-таки!

Тоді я зрозумів, що головна умова для будь-якого чуда — віра.

P.S. Бог таки покарав нас за шарлатанство в творенні чудес, і риба того вечора не клювала.

P.P.S. Я таки й цю поразку використав на свій лад: повернувшись до Києва, я написав сатиричну колонку проти режиму Януковича під правдивою назвою «За цієї влади навіть риба не хоче клювати».

P.P.P.S. Не обпечіть руку, повторюючи дослід моєї тітки Людмили. Для успіху потрібна віра!

Andriy Lyubka