Ненависть як робота

Дивлюсь картинки з київського ЛГБТ-прайду і мене чомусь не покидає відчуття штучності всього дійства.

Ну от стоять якісь хлопці — типу «праві» чи «нацикі». Перед хлопцями і позаду стоїть досить багато поліціянтів. Я думаю, в цьому місці і хлопці, і поліціянти вже знають, чим все закінчиться.

Але хлопці починають лениво поштовхувати поліціянтів, поліціянти вичавлюють хлопців з поля. Все.

Спека, неділя, літо — мені чомусь здається, що насправді хлопцям є що робити більш приємного, ніж штовхатись з поліціянтами. Ну у поліціянтів вибору нема — вони на работі.

Але ж і про хлопців мені здається, що і вони теж на работі — немає якоїсь лютої насправді ненависті до ЛГБТ, щоб от прямо не сиділось і було велике бажання когось там піти «побуцкати».

Не подобаються ЛГБТ — просто не йди до ЛГБТ, це ж нескладно.

А йдуть, тому що комусь потрібна вся ця картинка, типу «українцям нав’язують європейські цінності» у вигляді ЛГБТ, а вони ось проти, а їх ось б’ють. Подивіться, подивіться!

Але дивитись на все це кожен рік набридає, у всіх є це відчуття постанови, і замовник теж відомий і все менш задоволений, хайпу мало, хлопці отримавши свої невеликі грошенята за цю постановочну «штовханину», підуть пити пиво можливо навіть з представниками того самого ненависного ЛГБТ.

Всім срати. Тому закінчуйте вже цей цирк — ніхто не купить.

А хлопцям побажання — знайти нарешті нормальну роботу.

Sergii Iesipov


Ориентация депутата Барны

Кстати, в законопроекте депутата Барны есть существенная недоработка.

Там написано, что нельзя демонстрировать ориентацию.

А надо — чтобы нельзя было о ней сообщать никаким способом.

Тогда возможны будут чудные диалоги:

— Депутат Барна, а вы не пидор ли часом?

— Ээээ… не могу сказать.

Владимир Завгородний


Коли син – гей: два дні з мамами ЛГБТ-дітей, які приїхали на Київпрайд

Потяг №104 «Маріуполь-Київ» прибуває на столичний вокзал о 7:18.

В червні у цей час ще не надто спекотно, і після задушливої ночі вирватись на перон – справжнє задоволення.

Анжела Калініна виходить з вагону №8 і чекає інших жінок.

Хтось, як і вона, їде з Запоріжжя, хтось – зайшов у Дніпрі. Інші – ті, що з Кривого Рога, Києва, Мінська та Одеси – підійдуть вже на потрібну адресу. Всього – близько 30 жінок.

– Одягнула шорти, бо кондиціонер в потязі не працював. Але довгі штани, звісно, взяла, – каже Анжела.

– Навіщо?

– Ну як же, раптом щось під ноги кинуть, щоб не ранило. Я вже другий раз, тож знаю правила.

Як і інші жінки з організації «Терго», вона приїхала в столицю на Київпрайд. Її сину Дмитру 19 років. Він відкритий гей. Він піде на марші в сусідній колоні.

СУБОТА. ЗА ДЕНЬ ДО ПРАЙДУ

Мами ЛГБТ зустрічаються приблизно раз на місяць.

Кожна з цих жінок колись переступила через власні шаблони і усталені переконання. Кожна друга вважала, що «нетрадиційні» люди погані, гріховні, і їх треба лікувати.

А потім з’ясувалось, що «неправильна людина» – твій власний син чи онук.

З цим треба було якось жити. І врешті любов перемогла. Хоча так буває далеко не завжди.

Читать дальше


Как научиться писать, не умея читать: изобретение индейцев чероки

В 1830 году индейцы чероки были одним из самых грамотных народов на планете. 90% членов племени умели читать и писать на родном языке. Их белым англоговорящим соседям, чтобы достичь такого уровня грамотности, понадобилось полвека.

Первыми европейцами, которых увидели чероки в 1540 году, были испанцы. Убедившись в отсутствии у индейцев драгоценных металлов, колонизаторы потеряли к племени интерес. В 1629-м чероки встретились с английскими торговцами. После образования британских поселений контакты с белыми людьми стали постоянными.

Кузнец Секвойя был очарован их «говорящими листами» — письмами, позволявшими передавать мысли на расстоянии. Он считал это магией, лежащей в основе могущества европейцев.

Читать дальше


Коротко

Поднимать Россию с колен будут поэтапно. Сначала поднимут пенсионный возраст. Потом налоги. Следом коммуналку…

* * *
Сверхчеловек — это тот, кто может правильно сложить инструкцию к лекарству.

* * *
Если время = деньги, значит ли что банкомат — это машина времени?..

* * *
«…аура просветленного обретает золотисто-янтарный цвет, и если приглядеться, внутри можно увидеть навсегда застывших в этом янтаре тараканов.»

* * *
Если тебе подрочила немая девушка, говорящая на языке жестов, можно ли это считать минетом?..

* * *
— Зачем вы наняли на работу короеда? Он же ничего не умеет.
— ОН ЗАКОНЧИЛ ЕЛЬ.

* * *
В доме, где есть дети, идеально чисто может быть только в вазочке из под конфет.

* * *
На днях выяснилось, что в Москве можно бегать, кричать, плясать на улицах, скандировать, петь, веселиться — и тебя не изобьют и не упакуют на 15 суток. Можно — но если ты иностранец, а не русский ванька. Потому что самая русофобская страна в мире — это Россия.


Дневной свет погубит «Газпром»

«Нафтогаз Украины» вслед за «Газпромом» подал иск в апелляционный суд Швеции, требуя от российского монополиста исполнения решений Стокгольмского арбитража (здание на фото — прим.ред).

Иск «Газпрома» уже привёл к временному приостановлению ареста его активов. Но это отнюдь не победа российской компании. «Газпром» пытается тянуть время, доказать, что Стокгольмский арбитраж не имел права принимать никаких решений. Но доказать свою позицию «Газпрому» будет нелегко. Нелегко просто потому, что сам «Газпром» обращался в Стокгольмский арбитраж. И если бы его удовлетворило решение, он вряд ли обращался бы в Апелляционный суд и ставил под сомнение юрисдикцию арбитража.

Трудно предположить, что юристы «Газпрома» этого не понимают. Но у них нет другого выхода. «Газпром» мог бы просто заплатить «Нафтогазу» — и в его бюджете уже зарезервирована соответствующая сумма. Но такое решение вызвало бы серьезное раздражение в Кремле. Владимир Путин не любит проигрывать. И руководителям «Газпрома» будет трудно объяснить, почему обращение в арбитраж само по себе является серьёзным риском для Кремля.

Читать дальше