Голодомор як рекет

З жовтня по 1927 року по листопад 1928 року СРСР витратив за кордоном близько 120 т золота. Частина його пішла на купівлю обладнання, частина на підривну діяльність (за що негайно прилетіла відповідь у вигляді досить болісних санкцій), але я про інше.

З 1928 почався розпродаж музейних колекцій. Лише Ермітаж втратив історичних коштовностей приблизно на 13 млн. золотих рублів, а всього цей бізнес приніс трохи більше 20 млн. золотих рублів, що в еквіваленті складає близько 10 т золота. Копійки.

З 1929-30 почалась масова конфіскація золота у населення. Переконати власників вдалося приблизно на 8 т золота. Ну як переконати… потенційних олігархів та корупціонерів садили й били, аби ті розкололися. Недосить ефективним виявився цей спосіб. Шукачі скарбів і будівельники регулярно знаходять привіти від тих, хто не розколовся. Серед фамільних прикрас, срібних ложечок і царських червінців часто трапляються царські асигнації, а радянські купюри чомусь нечасто.

Треба було зробити так, щоб люди самі понесли заначене.

В 1930 році відкрився Торгзін. Формально це була мережа магазинів для торгівлі з іноземцями, реально там скупляли золото по ціні золотого брухту.
Залишалось якось переконати населення скористатись цією послугою.

Переконали.

В 1932 р. люди принесли в Торгзін 22 тони золота. В 1933 р. уже 45 т. Назад несли харчі. 80% виручки Торгзіна у цих роках припало на харчі, з них половина — на борошно, дешеве житнє борошно…

Я б хотів думати, що створення Торгзіну й організація Голодомору — випадковий збіг, але чомусь не вдається.

Radiy Radutny

Добавить комментарий