Таємниці зрадофіліі

Знов переконався, що легше зрозуміти росіян з ватніками ніж зрадофілів.

У перших хоч дрімуча, але ідеологія нафталінових скрєп про «загнать всєх в стойло (особєнно бандєровцев) і побєдіть Амєріку».

І заради цього вони готові жрать берьозовую кашу та цілувати чекіський сапоґ, аж поки не пропаде їжа і з’являться джинси або айфони та Америка не починає слати гуманітарку, і так по колу.

А от кодекс зрадофіла заплутаніший.

В ньому радість від ями на дорозі як доказ поразки Майдану поєднується зі святкуванням виходу в другий тур Тимошенко з Зєлєнським, бо так написав Шрайк.

На щире питання «Окей, Майдан програв, Зєлєнскій побєділ — що далі?» — освічений зрадофіл чомусь ображається і каже: «ну ми же всє агєнти Крємля, раскачиваєм лодку, нєльзя так с народом, таріфи, Крим просралі, ЄС розвалітся, корупція, война вигодна олігархам, ротердам+, Кононєнко, порохоботи».

Спіймати думку неможливо.

Мети ніякої.

Визнання будь-якого досягнення немає.

Вдячність за мирне (поки що) існування відсутня.

Стійкості нуль.

НахYй такая жизнь?

Валерій Прозапас