Про патерни поведінки і збіги в Історії

От є, наприклад, Міхеіл Ніколозович Саакашвілі.

І як Міхеіл Ніколозович розповідає нам свою історію? Що був він президент Грузії — реформатор-прогресіст-новатор, багато доброго зробив, повністю реформував країну, все було добре-добре, могло б буте ще краще, але ні.

Тому що був ще такий олігарх Іванішвілі — страшна людина, яка спочатку нібито підтримала Революцію Троянд, але потім не досягши своїх корупційних цілей — зрадив грузинський народ і Міхеіла Ніколозовича персонально і став його особистим ворогом. Який ворог продався росіянам і за їхні гроші через свій медіаресурс почав проти Міхеіла Ніколозвича — святої наївної людини — брудну підступну кампанію по дискредитації реформ і персонально Президента. І переміг в цій брудній справі. І в результаті чого Міхеіла Ніколозовіча підступно випілили з влади і з країни взагалі.

Це спрощена звісно версія подій виключно за словами самого Міхеіла Ніколозовича.

Нічого не нагадує?


Графіті прихільників Саакашвілі в Грузії часів відсторонення того від влади. Маленька матрьошка — Іванішвілі.

Просто змініть тут «Міхеіл Ніколозович» на «Петро Олексійович», а «Іванішвілі» на «Коломойський» і…БІНГО! Абсолютно дзеркальна історія.

Тільки чомусь ця історія у виконанні Міхеіла Ніколозовіча про себе і Грузію звучить трагічно — для Грузії і народу самі тільки збитки, реформи звернули, економічного росту нема, знов корупція і олігархи навколо і проросійський реванш.

А для України рівно ТАКА Ж САМА ІСТОРІЯ у виконанні цього ж самого Міхаіла Ніколозовіча чомусь з абсолютно протилежним висновком. І прихід українського Іванішвілі чомусь має бути благом для України і українців. Тільки і виключно тому що саме тут саме Міхеіла Ніколозовича теж персонально образили. І все.

Подвійні стандарти, хрестик-труси, «я бажаю тільки добра народу Украіни», виключно за правду і за нарід.

Обожнюю таке.

Sergii Iesipov