Ничего не миняецца ТМ

Старший економіст з питань охорони здоров’я барселонського офісу Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) Мелітта Якаб дала оцінку трансформаціям в охороні здоров’я України та розповіла про вузькі місця під час змін первинки.Також Мелітта дала поради щодо наступних етапів трансформації і розвитку добровільного медичного страхування в Україні.

Мелітта Якаб допомагає реформувати систему охорони здоров’я України від написання Концепції реформи фінансування системи охорони здоров’я. Має двадцятирічний досвід реформування медичної системи в Молдові, Казахстані, Киргизстані й Таджикистані.

— Мелітто, ви спостерігаєте за трансформацією охорони здоров’я в Україні з моменту створення її концепції. Як оцінюєте наш прогрес?

Я дуже вражена. З самого початку в Україні розробили всебічну концепцію фінансової реформи охорони здоров’я. Дуже швидко ухвалили Закон про медреформу. Ці два документа дали дуже чітке і послідовне бачення того, як потрібно реформувати систему фінансування медицини в країні. Починати саме з цього є єдиним правильним шляхом. Бо я часто бачу, як країни перестрибують підготовчу роботу і починають швидко імплементувати реформи. Повірте мені, це неправильний підхід. Тому я рада, що Україна не знехтувала цим.

Також мене вражають ваші темпи впровадження реформи. Відверто кажучи, дивлячись на приклад інших країн, я навіть не очікувала таких швидких змін. З моменту прийняття закону пройшов лише рік, а у вас вже працює Національна служба здоров’я України, заклади первинної ланки уклали з нею договори, а більше половина України обрала собі сімейного лікаря.

І я говорю щиро і не побоюсь сказати ще раз, ми в ВООЗ вражені прогресом реформи в Україні!

— Хто ще з країн крім України, робив реформи так швидко?

— Я часто працюю з пострадянськими та східноєвропейськими країнами, які реформували свої системи охорони здоров’я. І Україна, серед інших країн, безумовно, найшвидша. Але така швидкість має свої недоліки. Системи охорони здоров’я є складними системами, і багато політичних напрямків повинні рухатися одночасно. Наприклад, зміни у фінансуванні повинні супроводжуватися змінами у наданні послуг, робочій силі, інформації. Коли реформа рухається так швидко, може не бути достатньо часу для осмислення всіх частин однаково і випробування нових підходів. Реалізація деяких сфер реформ потребує часу. Наприклад, легко пройти новий тип контракту, але вдосконалення управління медичними закладами є набагато складнішим і трудомістким. Таким чином, зберігайте швидкість, але не втрачайте з уваги складність і стратегічно уповільнюйте процеси, де це необхідно.

Мені здається, що такий темп диктується складним політичним становищем України та виборами, які пройдуть в 2019 році…

Вам завжди здається, що в Україні унікальні політичні умови. Але у всіх країнах є політична боротьба, вибори та інші процеси. А “життя” реформи, яку ви впроваджуєте, набагато довше, ніж виборчий період. Це потрібно розуміти і бути готовим працювати в складних політичних реаліях. Що я маю на увазі? Треба зробити так, щоб реформа не була рішенням однієї політичної особи, а її бачення поділяли зацікавлені ключові сторони. Потрібно сформувати політичне розуміння реформи.

Для того, щоб реформа була менш залежною від політичних обставин, країни потрібно налагоджувати діалог з населенням. І сьогодні я бачу, що МОЗ і Національна служба здоров’я прекрасно з цим справляються. Я неодноразово спостерігала ситуацію в країнах, що реформували медичну систему, як політики та експерти заглиблювалися в хід реформи і просто забували про неї говорити з населенням. А ви комікуєте реформу дуже добре — пояснює всі складні процеси дуже простими словами.

— Що на вашу думку вже вдалося реалізувати на всі 100%, а над чим ще потрібно попрацювати?

— Робота, яка вже зроблена, величезна. Але попереду більш масштабні задачі. Вам потрібно розширити реформу на спеціалізовану амбулаторну допомогу (простими словами реформа повинна розпочатися в поліклініках — ред.), на стаціонари, на медикаментозне забезпечення пацієнтів. Наступні три роки будуть для вас дуже напруженими та інтенсивними.

— В Україні в активній фазі основний етап фінансової реформи первинної ланки. З вашого досвіду, з якими проблемами ми вочевидь зіткнемося далі?

Я радила б звернути увагу на управління в системі охорони здоров’я. Проблема в тому, що раніше фінансування закладів йшло за бюджетними формулами. Всі витрати, як то витрати на персонал чи утримання ліжко-місця, були зафіксовані. Тепер медичні заклади стають автономними, а оплата йде за конкретну послугу. Необхідні нові навички управління, але вони ще не доступні. Дуже важливо інвестувати в управління охороною здоров’я та безпосередньо підтримувати постачальників медичних послуг, щоб здійснити перехід до нових фінансових механізмів.

В вашому випадку вже потрібно починати працювати над цією проблемою. На базі університетів створювати окремі програми управління послугами в охороні здоров’я. Це можна робити не академічною програмою, а окремими модулями. Це робиться для того, щоб будь яка працююча людина могла навчатися і не йти з роботи на довго. Так в свій час робила Угорщина, і це дало непогані результати.

— На що ще варто звернути додаткову увагу?

Найбільшим навантаженням на систему охорони здоров’я України, як і будь-якої іншої країни, є лікування неінфекційних та хронічних захворювань. Існуючий спосіб роботи первинної ланки не є ефективним в боротьбі з ними. Коли лікар первинки разом з медсестрою сидять в кабінеті і чекають, коли до них прийде хворий і просто лікують його. Але ніяк не працюють з тими, хто не приходить з конкретними проблемами. І така модель вже відживає своє, вона просто малоефективна. Тому ми хочемо перейти на механізм роботи, який би передбачав більш активних сімейних лікарів. Щоб лікарі були зацікавлені йти до свого пацієнта, робити кампанії, наприклад, з вимірювання тиску. Адже багато людей мають проблеми з тиском, але ще не мають клінічних проявів. Ще один підхід — розширювати команду спеціалістів на первинці. Тобто, не зводити все до сімейного лікаря, а наприклад, залучати медсестер, фізіотерапевтів, працівників громадського здоров’я.

Тобто склад і функції первинної медицини повинен змінитися. До прикладу, у Великій Британії завдяки дуже цікавому дослідженню спрогнозували, які медичні послуги будуть найбільш важливими для людей в 2035 році: це знову стали хронічні та неінфекційні захворювання. Але попит на навчання росте зі сторони не висококваліфікованих фахівців, а від доглядачів, медсестер, консультантів та фізіотерапевтів. Виходячи з цього дослідження, Великобританія розширила кількість навчальних курсів для медсестер, фізіотерапевтів та інших фахівців.

Я раджу Україні також звернути увагу на цю проблему та розробити чітке бачення майбутньої кадрової забезпеченості в сфері охорони здоров’я.

— Поговоримо про наступні етапи реформи. Далі в Україні будем розширюватися гарантований державою пакет послуг. Що нам потрібно врахувати на цьому етапі?

Щодо гарантованого пакету послуг, то ви тільки починаєте його формувати. На скільки я знаю, зараз МОЗ разом з Національною службою здоров’я займаються цим. Тому я назву три принципи, на які варто звернути увагу під час його формування.

Принцип №1. Гарантований пакет послуг повинен покривати ті послуги, на які йде більше фінансове навантаження для людей. Ми знаємо, що будь яке лікування для людей з хронічними захворюваннями є дуже важким питанням. І ось чому програма “Доступні ліки” дала настільки хороші результати. І дуже добре, що ця програма буде інтегрована в Національну службу здоров’я цього року, що значно полегшить її функціонування.

Принцип №2. Гарантований пакет послуг має бути ефективним та оптимізованим. Розумієте, ви не можете собі дозволити покрити всі медичні послуги, які необхідні людям, навіть Швейцарія не може, ні США, ніхто в світі. Ми побачили, що дуже часто в Україні госпіталізують у тих випадках, коли хворобу можна вилікувати амбулаторно. Тобто коли ваш сектор первинної медико-санітарної допомоги розвинеться, ви маєте “перекинути” пацієнтів з госпітального рівня на первинний. І це дасть вам змогу оптимізувати систему.

Принцип №3. Фіскальні обмеження. В Україні зараз дуже складні економічні умови, і наступні три роки будуть не легшими. Ваш зовнішній борг росте. Хоч і є велика політична воля профінансувати реформу охорони здоров’я, але є обмеження, під які потрібно підлаштувати фінансування реформи. Якби вам того не хотілось, але це важливо зробити.

На це потрібно звернути увагу! Також хочу вас попередити, що скоріш за все ви не будете мати бажанний пакет послуг. Але згодом, з ростом економіки, з ростом рівня медицини в Україні він буде модифікуватися, збільшуватися. Але це поступовий процес і головне, що ви сьогодні вже закладаєте правильний механізм фінансування, який зможе еволюціонувати.

— Також МОЗ почав говорити про залучення приватних страхових компаній до реформи після того, як вся система запрацює за новою моделлю фінансування. Тобто буде існувати гарантований пакет послуг, який буде оплачувати Національна службою здоров’я. Та добровільне страхування — додаткові можливості для пацієнта отримати ширший пакет послуг. Як оцінюєте цей крок?

Ви повинні прописати чіткі і зрозумілі правила, як повинно працювати добровільне страхування. І ви вже робите перші кроки — створюєте гарантований пакет послуг та встановлюєте тарифи на них. Коли це стане зрозуміло всім гравцям, тоді приватний страховий приватний ринок почне рости.

Крім того, треба розуміти, що сам по собі страховий бізнес дуже складний і потребує правильно регулювання з боку держави. Наприклад, якщо ви хочете, щоб добровільне страхування працювало на рівні високоспеціалізованої допомоги, вам потрібно слідкувати за тим, щоб у страхових завжди був великий пул клієнтів, які і забезпечать виплати тим людям, які хворіють. Це дуже спрощена модель роботи страхової компанії лише для розуміння того, на що потрібно звертати увагу. Адже, якщо якась страхова збанкрутує, хворі люди залишаються напризволяще, а ризики впадуть на плечі держави. Тому потрібно дуже добре вивчити законодавство тих країн, які працюють з добровільним страхуванням.

Ще одна особливість приватного страхового бізнесу — вони прагнуть працювати в містах, покриваючи заможних людей з меншими проблемами зі здоров’ям. Тому ви не маєте розраховувати на приватні страхові в лікуванні тяжких захворювань та хронічних хворих — це завдання держави. У багатьох європейських країнах ми бачимо, що приватна страховка не є хорошим механізмом покриття незахищених верств населення.

— У якій країні Європи добровільне страхування та гарантований державою пакет послуг працюють добре в тандемі? На кого нам звернути увагу?

Мені дуже подобається система охорони здоров’я у Каталонії, Іспанія. Державна первинна медична допомога настільки всеохоплююча, що не має сенсу вводити приватний сектор.Але в такому випадку держава менше фінансує вторинний і третинний рівень. У Каталонії гарантованих державою послуг лікарів-спеціалістів можно чекати і місяць, і півроку, і навіть рік. Виключення — невідкладна допомога. І ось для того, щоб скоротити час очікування люди купують добровільну медичну страховку. Маючи таку страховку пацієнт може звернутися до тих лікарень, які працюють з його страховою, і отримати медичні послуги швидше.

Ще дуже цікавий і той факт, що для лікування складних захворювань, наприклад, онкологієї, люди використовують державні гарантії. А ось для лікування більш простих захворювань — виклику лікаря додому, амбулаторне лікування — люди звертаються за страховим полісом. Тобто, те що я вам говорила — складна медицина залишається державним пріоритетом.

Джерело

Добавить комментарий