Як би не (c)

Вибачте, скажу за партію.

Сьогодні дізнався, що одна дуже хороша людина підтримувала б нас, але акцію «Безсмертний Грут» сприйняла блюзнірством.

Скажу чесно. У нас є така фраза, що вже стала чи то мемом, чи то традицією. Майже кожен з наших прихильників підтримує нас в усьому, АЛЕ…

Але — найчастіше один конкретний пункт.

— Вы такие классные, экономическая программа — супер. Но как вы не понимаете, что «Бессмертный полк» — не повод для иронии?
— Чуваки, ви супер, бачити, як вата палає на ваш тролінг победобєсія — безцінно. Але ж йо-майо, у вас в програмі підтримка **дорів…
— Спасибо вам за то, что поднимаете вопросы равенства — на это мало кто отваживается. Однако вынуждена заметить, что не проголосую за партию, которая поддерживает легализацию проституции…
— Хлопці, я взагалі-то сам ліберал і повністю вас підтримую, але маріхуана…
— …друг друга перестреляют!…
— …споконвічні традиції шлюбу…
— …какая еще нацбезопасность у либералов…
— …за більшовиків чи за комуністів…

Кожен з людей, які висувають цю претензію, щиро впевнений, що нам достатньо змінити «от лише цей малесенький пунктик» — і до нас потягнеться купа людей. От ці, наприклад, він їх знає особисто.

Не кажучи вже про те, що якась частка цих людей гарантовано використовує «цей пунктик» не як причину, а як привід нас не підтримати, маю підкреслити: такі скарги надходять майже на кожен аспект нашої ідеології. Викресливши їх по одному — викреслимо майже все, та підемо цілувати корову за Олегом Валерійовичем. Ну це правда так.

Любі мої.
Відкрию страшенну таємницю.

Гадаю, жодному з нас наша програма не подобається стовідсотково. Навіть мені.

Але так і буває. Так і має бути. Бо партія, що задовільняє усі ідеологічні потреби, може складатися лише з однієї особи.

Таке життя.

Victor Tregubov