Є в Україні люди, яким я заздрю

Вони займаються розвитком туризму в Тернополі й області, я їх знаю, і звісно підписаний на них у фейсбуці. Кожного тижня вони організовують якусь нову подію, фестиваль чи екскурсію. 29 вересня — Битва за Незалежність у замку під Збаражем. 4-6 жовтня — фестиваль «Обжинки-2019» (програму почитайте), а тут запрошення у печеру «Оптимістична», і так без кінця. Це блін неможливо читати, особливо людині, що живе в Кременчуці, де ніхто не займається розвитком туризму :)

Якщо в вас також немає нічого цікавого на наступні вихідні, їдьте в Тернопіль (та область) — програма на два дні вже готова. Файне місто того варте.


відео на ютуб

Сторінки, на які можна підписатись і яким можна ставити запитання що до замків, печер, храмів, ресторанів, готелів, стану доріг і такого іншого:

Область: Тернопільщина туристична
Місто: Туристично-Інформаційний центр

Сподіваюсь, вони мене не поб’ють :)


Въ разобраннном видѣ, Карлъ!

Свидетельство о прохождении курса школы автомобильных шофёров примерно 1913 год. В связи с несовершенством конструкции автомобилей тех лет, шофер — это в первую очередь автослесарь. Данное свидетельство являлось своеобразным документом об образовании.


Хроніка зливу України

Vadim Tus: Процес «мишебратья» та «давайтєпагаварім» запущено на рівні офіційних органів української влади. Це не просто «троє луганчан» — це чиновник ОДА, депутат та співробітник державного ЗМІ. Всіх вітаю!

@jozefkneht1: Це медійний початок інтеграції ОРДЛО з їх ватажками в Україну. І це лише початок. Нам винесуть всі мізки пропагандою. Головною буде Мосійчук.

Я раніше думав, як нам можуть впарити ОРДЛО разом з російськими військами після 5 років війни. А тепер розумію, як це зроблять. Спочатку будуть такі ходоки, як на відео, які будуть показувати, що в ОРДЛО такі ж люди, як і у нас. Потім підключаться «українські» журналісти, які будуть їздити до ОРДЛО та знімати «звичайних» людей, їх історії. З цих історій буде випливати, що «нас поссорили политики», «нам нечего делить». А головне в цих сюжетах, ви жодного разу не побачите російського військового або танка. Це будуть звичайні господині, які частуватимуть «журналістів» борщем та варениками і українською мовою будуть розповідати про важку долю. Після місяців трьох промивання мізків, нарід сам захоче, щоб цим знедоленим надали особливий статус. Потім проведуть вибори і цілком імовірно, оберуть не польового командира, а якогось майора ФСБ, якого ніхто і ніколи не бачив в очі. Скажуть, що це наш місцевий господарник. І так тихою сапою ми під аплодисменти наріду отримаємо російський анклав.