Просто треба готуватись

Знаю, що через цей мій пост один мій друг, сьогодні мені скаже — «братік, ну нахіба ти себя рвеш, все ж уже предрешено. Просто готовся».

І найфіговіше, що я з ним згоден…

Далі буде дуже много букф. Та намагання пояснити що я мав на увазі, коли казав, що все було дарма.

І ще буде нуль толерантності до «альтернативно адарьоних».

Якщо вам потрібна моральна підтримка — не читайте.
Якщо ви втомились від негатива — не читайте.
Якщо ви просто вірите сидячи вдома, що все буде Україна/добре ( потрібне підкреслити ) — не читайте.

І найголовніше — не в якому разі не читайте, якщо ви вірите , що герої не вмирають. Не руйнуйте свій світ. Не треба.

Але при цьому, це не зневіри пост. Ні в якому разі. Я просто так не вмію. Це про те, що реальність потрібно сприймати цілком, а не тільки веселку та сонечко над нею.

Я майже не вірю у те, що Україна, як суверенна держава, вийде переможницею із поточної ситуації. Все просто.

Нас знов повернуть у коло Російського впливу.

Або з малою кров’ю — тільки за рахунок кількох десятків тисяч нескорених.

Або з великою — швидка та кривава «громадянська» війна, повторення 37 року у повний зріст, с подальшим голодом чи якоюсь новою технологією, та подальшим відселенням великої частини населення та заселенням мокши.

Наразі бачу два сценарії.

Перший. Найгірший.

Читать дальше


Люди — це актив «Демократичної Сокири»

Вона так тихо з’явилась у нашому житті — так собі непомітно ходила на акціі, запропонувала свою допомогу із прибиранням офісу. І лише завдяки їй уже другий рік у нас так чисто і ладно і не дай господь, хто пройте по митому — можна відгребти, бо її працю цінить кожна людина у штабі, і нахабні на мітингах вожді стають тихенькими і ходять на цирлах у її присутності.

Її звуть Наталія. Вона працює у нашому офісі, прибираючи його. І одного разу вона омовилась, що чогось не пройшов щомісячний донат. Донат. Нам. Не пройшов.

Тоді вона принесла на свої гроші різних миючих засобів. І ця історія нами переповідалася один одному зі сльозами на очах. Тому що… ну тому ще це незвично. І незвичайно. І ми чомусь тільки тоді зрозуміли, що те, що ми робимо, комусь справді потрібно. І що немає таких слів, які можуть описати глибину нашої вдячності вам, Наталья Скачкова (Natalya Skachkova).

Отже з цього самого дня починаємо писати про історіі знайомства з людьми, які поруч з нами. Які мерзнуть на акціях, інвестують гроші і час у нашу роботу. І першою, звичайно, буде історія Наталки.

Читать дальше