Просто треба готуватись

Знаю, що через цей мій пост один мій друг, сьогодні мені скаже — «братік, ну нахіба ти себя рвеш, все ж уже предрешено. Просто готовся».

І найфіговіше, що я з ним згоден…

Далі буде дуже много букф. Та намагання пояснити що я мав на увазі, коли казав, що все було дарма.

І ще буде нуль толерантності до «альтернативно адарьоних».

Якщо вам потрібна моральна підтримка — не читайте.
Якщо ви втомились від негатива — не читайте.
Якщо ви просто вірите сидячи вдома, що все буде Україна/добре ( потрібне підкреслити ) — не читайте.

І найголовніше — не в якому разі не читайте, якщо ви вірите , що герої не вмирають. Не руйнуйте свій світ. Не треба.

Але при цьому, це не зневіри пост. Ні в якому разі. Я просто так не вмію. Це про те, що реальність потрібно сприймати цілком, а не тільки веселку та сонечко над нею.

Я майже не вірю у те, що Україна, як суверенна держава, вийде переможницею із поточної ситуації. Все просто.

Нас знов повернуть у коло Російського впливу.

Або з малою кров’ю — тільки за рахунок кількох десятків тисяч нескорених.

Або з великою — швидка та кривава «громадянська» війна, повторення 37 року у повний зріст, с подальшим голодом чи якоюсь новою технологією, та подальшим відселенням великої частини населення та заселенням мокши.

Наразі бачу два сценарії.

Перший. Найгірший.

Все йде так, як і зараз. Нам поступово, крок за кроком, впарюють днр, лнр на московських умовах.

1. Проводять місцеві вибори під наглядом обсе, без передання кордону та(важливо — ТА) повного контролю території, та( важливо — ТА) повного роззброєння бойовиків.

2. Обсе, без сумніву, підтверджує повну демократичність та прозорість виборів.

3. Дири повертаються в Україну. Кордони відкривають. Укріплення розбирають. Вчорашні бойовики : пятнашки, кізяки, спарта та інші змінюють назву на народну міліцію/ сили охорони правопорядку/армію Донбасу ( потрібне підкреслити) та повністю легалізуються. Вони й надалі, назавжди, тримають повний контроль у регіоні, поступово розширюючи зону впливу на всі райони донецької та Луганської області, підбираючись до інших. Українська влада взагалі, від слова зовсім, не контролює ці території.

Якщо хтось скаже — вона і до чотирнадцятого не контролювала цю територію — вітаю — ви дебіл.

4. З наступними парламентськими виборами до ради цілком легально та демократично заходять 10-15 % місцевих. Тих самих комбатів Спарт, пятнашок, та інших. Разом із жопоблоком, опзж та іншою швалью, що неодмінно з’явиться на той час, вони отримують щонайменше 30-40 % парламенту . Враховуючи неспроможність наших нечисельних проукраїнських сил домовлятись та консолідуватись між собою — будь-які спроби України вирватись у бік Європи та цивілізації будуть придушені у зародку.

Це буде політична смерть України.

Якщо хтось скаже — а що, ми типу раніше в Європу рухалися?! — вітаю — ви дебіл.

5. З орділо в Україну хлине цілий поток криміналітету, що за 6 років взагалі випав з цивілізаційної реальності. Ці елементи, що давно вже знищили все, що можно було на Донбасі, із завзяттям зголоднілої сарани візьмуться за нас.
Наркотики, зброя, крадіжки, розбій, викрадення — 90-ті, котики, вам згадаються, як золотий вік країни. Рівень злочинності не просто зросте, він стрибне до небес.

Все це буде відбуватись на тлі вуличних міні війн — вони будуть полювати на нас ( войовничу меншість ) ми на них. У живих залишиться тільки один. Але це вже буде не важливо. Тому що це буде соціальна смерть України.

Якщо ви хочете сказати — а що, зараз злочинність низька?! — так. У порівнянні низька, дуже. Її майже не існує. А вас традиційно вітаю — ви дебіл.

6. На слабку та хитку економіку України навалюється весь тягар, по відновленню Донбас та утримання трьох мільйонів, переважно, вороже налаштованих громадян. Винятки не мають значення. Це математика.

Не про які репарації мова вже не йде. В нас на той час буде офіційно визнаний громадський конфлікт: прями перемовини з бойовиками, вибори на умовах Кремля та таке інше буде підтвердженням цього факту.

На тлі вишче змальованої картини, не про які інвестицій мова не буде навіть заводитись.

Інвестиції куди — у країну яка сама себе згвалтувала у неприродній спосіб!?)))) Смішно.

Це буде економічна смерть України.

Якщо ви хочете сказати — а що, зараз все добре з єкономікою?!

Так. Зараз, поки що, за інерцією, все добре. А вас вітаю — ви дебіл.

7. Все це буде супроджуватись маленькими повстаннями, протестами та сутичками. Вони будь придушені, активістів один за одним пересаджають по сфабрікованим справах, когось, особливо активного, просто приберуть фізично.

Загального повстання, як у 13 році, не буде. У суспільстві взагалі не має на це запиту, на відміну від 13 року. Коли він сформується — буде вже запізно.

Вони працюють до нового року — пам’ятаєте? А без хоча б мовчазної підтримки більшості — революція не можлива.
Скоріш за все, «останні десять тисяч», про які писав Мартін Брест, дадуть останній бій, та за сто років наші призвіща згадають, та поставлять меморіал на місці нашої героїчної загибелі. Але знов ж таки — це вже буде не важливо.

Це буде моральна смерть України.

Якщо ви запитаєте — а що, останні п’ять років було не так — вітаю — ви дебіл. Ну вже й самі зрозуміли. Хоча ні. Ви ж дебіл.

8. Зі зміною політичного курсу, знов кардинально зміниться історичний дискурс. Усі події останніх років остаточно закарбують в історії, як інспірована америкою зміна влади, з подальшим геноцидом наріда бамбаса.

Вчорашні герої стануть злочинцями. Пам’ятні дошки знимуть. Пам’ятники на кладовищах почнуть регулярно трощити, чи псувати.

За сто років, переважна більшість наших нащадків вважатиме нас військовими злочинцями. Наші імена змішають з брудом. Історії нашої боротьби спотворять та вивернуть назовні. Так само, як це вже було із героями УПА, Бандерою, Махно, Хмельницьким та тисячима інших відомих, та не дуже патріотів. Технології відомі, обкатані, та безвідмовні.

Це буде саме та смерть героїв. Тих «що не вмирають».

Поодинокі виключення, тих, хто пам’ятатиме справжню історію, не матимуть значення, поки не стануть більшістю. Так працює соціологія.

Ну ви ж вважали, що мова та віра — читай історія, культура, спадок предків — то анахронізм. Ну вітаю вас — ви ідіот. Клінічний.

Сценарій другий. Найліпший.

З початком усіх попередньо описаних процесів, суспільство, усвідомлюючи до чого вони приведуть, все ж таки, якимсь дивом, прокидається, та зкидає цю потворну владу.

Далі почнеться гра на вістрі леза. Ні. У чотирнадцятому було не так.

РФ розпалює нові вогнища «громадського протистояння» та починає повноцінне вторгнення, мотивуючи це тим, що ви ж бачите — вони не спроможні збудувати державу, а там купа наших людей. Їх треба рятувати від «войовничої меншості».

Ні. Світ не впишеться за нас. Взагалі. Зовсім. Нащо? Більшість проголосувала за мир будь якою ціною. Рф принесе їм мир. Руський мир.

Ми, скоріш за все, зупинемо вторгнення десь біля Дніпра. Скоріш за все по Дніпру. Армія, все ж таки, далеко не та, що буда шість років тому. Дякуємо за це барижній владі, що так вдало її обікрала. Та й РФ не така міцна, як себе малює.

Але повноцінна війна принесе повноцінні втрати. Ні. До цього в нас не було суттєвих втрат. Суттєві втрати, це десятки тисяч за день — тиждень.

Але при цьому сценарії, в країни буде хоча б мінімальний шанс відстояти себе. Відстояти у звичному для нас бою. А цьому ми дійсно навчились. Так.

До чого це все? До того, що добре вже точно не буде. Для того щоб все було «добре» чи «Україна», треба щоб відбувався ланцюжок добрих, правильних справ, кроків влади. Які на всіх фронтах наближає це «добре». Чи хоча б три вперед, два назад.

Наразі у всіх сферах суспільно політичного та економічного життя країни йде знищення основ, фундаменту, сенсів.
Це не рахуючи жахливої загальної некомпетентності нової «каманди».

Ви вважаєте це фантастикою та маячнею?))) Це все вже було. Причому нещодавно.

— Влада не буде стріляти
— РФ не забере Крим. Світ не дозволить.
— РФ не піде на нас війною. Світ не дозволить.
— З РФ можна домовитись — вони дадуть зелений коридор.
— Мудрий Український народ ніколи не обере некомпетентного блазня — українофоба.
— З РФ можна домовитись. Всім потрібен мир

—- ви знаходитесь тут ——

— Інтеграція ордло на умовах Кремля не зруйнує нашу державність.
— Влада не буде розстрілювати своїх громадян по сфабрикованих справах.
— Новий голодомор не можливий . Світ не дозволить…

Знаєте, яка була цікава особливість розстріляного відродження — більшість з жертв спочатку щиро підтримувала радянську владу, та вірила в ідеї комунізму-соцілізму.

Антін Крушельницький сам, добровільно, переїхав із безпечного, ситого Львова до Харкова. Приїхав на запрошення радянської влади із всією родиною: два сина, донька, дружина, дружини синів. За пів року розстріляли його та синів, потім доньку. Вижила тільки одна з дружин синів, із маленькою донькою. Крушельницький був соціаліст. Але в нього була одна вада — він був Український соціаліст. А все Українське має бути знищено.

Ви вважаєте, що у сучасному світі не можливі нові репресії та новий голодомор, що світ не дозволить — ви дебіл. Не ображайтесь, будь ласка. Це просто констатація факту.

Світ допомогає тільки тим, хто ладен та прагне допомогти собі сам. Світ поважає тільки силу. Силу духу.

Світ вкотре закриє очі, та сором’язливо відвернеться. І світ вкотре отримає проблему світового масштабу. Але це вже інша історія.

О. Про історію. Вона не циклічна. Це маячня. Не існують процесів, що з’являються самі по собі. Існують технології, які працюють. Для того щоб вони знов спрацювали, потрібно пройти часу. 80-100 років — цілком достатньо. При зміні 4-5 поколінь повністю зтирається пам’ять предків. Ми просто забуваємо як це було. І знов виключення не мають значення. Поки вони не перестають бути виключеннями.

Що робити, щоб з’явився бодай шанс на «добре»?

Готуйтесь до найгіршого. Усі свої дії та рішення вираховуйте виходячи із найстрашнішого, найнеймовірнішого сценарію. Як євреї у «Війні світів — Z», із Бредом Пітом. Пам’ятаєте?

Тоді, можливо, в вас та вашої родини з’явиться шанс.

В решті решт, Україна це ми з вами. Кожен окремо та всі разом.

Якщо ви не воїн чи волонтер, хоча б підвищить шанси для себе особисто. Хоча це актуально для всіх.

Готуйтесь. Закривайте по максимуму всі не закриті справи. Все що висіло роками, та на що ніколи не вистачало часу.
Полікуйте зуби та пройдіть максимальне обстеження. Коли щось почнеться — в вас не буде не часу, не можливості, не грошей. І невідомо на скільки років це затягнеться. А запалення зуба чи нирок може вас виключити на нуль у най незручнішу мить.

Прорахуйте можливості куди ви зможете вивезти родину у разі чого. Хоча б на західну Україну. Не грайте у героїв життям близьких, неспроможних себе захистити.

Тренуйтесь. Так. Хоча б мінімально підтримуйте фізичну форму. Це не буде зайвим, і ви ніколи не знаєте, коли це стане у нагоді. Чи врятує вас.

Відкладайте хоч щось на чорний день. Коментарі тут зайві.

Підвищуйте особисті шанси на «все буде добре».

Чому я написав , що все було дарма? Якщо все піде по першому сценарію — краще вже було здатись у 14.

Але звісно я не хочу , щоб так було. Не не вірю, а не хочу! Питання віри та настрою тут не до чого.

Просто треба готуватись.

P.s. Ой. Зовсім забув. Якщо ви не бачите різницю між обіцяти та давати( мінські угоди) — вітаю вас — ну ви же точно здогадались хто ви. Ні?! Ну ви і дебіл. ;-)

P.p.s. Ті, хто дуже обуряться після прочитаного — зробить мені ласку — підить нахер самі, не хочу марнувати на вас свій час. Спасіба. Пажалуста.

Володимир Шевченко

Добавить комментарий