Обещали — выполнят

Обсуждали давеча со знакомыми заявление премьер-министра о снижении платёжек за тепло на 30% и почему-то у многих закралось сомнение, что это будет. Не знаю, чё это они так. Я лично верю. Вот тариф на электроэнергию удалось снизить почти в два раза и тут получится.

Я раньше платил по 1.68 грн, а Коломойский по 3 грн, то есть в среднем мы платили по 2.34 грн, а теперь я плачу по 1.68, а Коломойский по 1, то есть в среднем мы платим по 1.34 грн, или на 43% дешевле.

Поэтому, и с тарифами на отопление я тоже верю, В СРЕДНЕМ, будет ниже.

Николай Ильинов


Тепер ви знаєте

@jozefkneht1: Ось пост Ірини Геращенко від 31.07.2017 року.

Хуйло ще тоді хотів витягнути беркутівців та терористів. Але на відміну від нелоха, Порох розумів, що таке державна позиція і непопулярні рішення. Він розумів, що справа Майдану не може бути розмінною монетою.

Що ж. Зате тепер ми маємо відповідь на одне важливе питання. І вона залишиться такою назавжди.


Фото дня

Актер Алан Рикман на съемках фильма «Крепкий орешек», 1988 год, Голливуд.

1. Выражение ужаса на лице Грубера во время падения с небоскрёба — не игра. Сцена падения мало того что была снята без репетиции, так и еще стала первым днем съемок Рикмана. Режиссер Джон Мактирнан решил сбросить Алана Рикмана с 12 метров за секунду до того, как актер изобразит удивление на лице.

Кадр получился с первого дубля, а сама выходка жутко разозлила Рикмана — тем более что он сильно повредил колено во время съемок этого эпизода. Если вы приглядитесь, то обратите внимание, что весь фильм Рикман стоит на одной ноге и носит повязку под штанами.

Читать дальше


Гібридні солдати

Коли тільки Бузину завалили, я написав, що той, хто подасть це як «вбивство журналіста» — той бреше, бо було це вбивство ворожого бійця-пропагандиста на війні. На мене тоді ще дуже визвірилися, бо ж як так можна, бла-бла-бла.

Але тепер маємо залізне підтвердження того, що наш ворог сприймає ситуацію саме так, а не інакше.

Бо якщо в списки на обмін включені беркутівці, що стріляли в нас, а також терористи, що підірвали 15-річного хлопця, то це означає:

— наш ворог вважає, що ці люди — військові. Його військові.
— наш ворог вважає, що те, що ці люди робили — стрільба по неозброєних та підрив масової акції — це військові дії.
— наш ворог вважає, що ми усі, хто стояв на Майдані чи йшов вулицями Харкова тоді — військові цілі. Включно з неповнолітніми.

І хай дехто хоч баян порве, розповідаючи, що він не військовий, а просто тихо в кабінці займається журналізмом — хай комвзвода це у стіночки розкаже, якщо, звісно, знає бурятську.

Бо якщо ворог вважає, що ти воюєш, то ти воюєш. І якщо тих, хто в тебе стріляє, обмінюють як військовополонених, то ти на війні.

Але тут маємо і інший дискурс. Це означає, що усі ті, хто зараз воює на інший бік, прикриваючись формальною відсутністю зброї, зате наявністю чиновничого портфеля, чи то журналістського посвідчення, чи то єпископської панагії чи то пак ще якогось документального виразу фрази «я в доміке», насправді, не в доміке. Бо ж наш ворог оголосив, що мирняк теж воює — очевидно, що і з його боку також.

Це відкриває шлях дуже далекоглядним висновкам.

Victor Tregubov


Розумієте, у них все так

Не тільки долларові рахунки Гончарука з його одночасною політикою «шкоди економіці від валютних збережень громадян».

Кричати про «торговлю на крові» — і продавати свої фільми на російські канали.

Закидати «старим політикам» кумовство — і розставляти рідню та бізнес-партнерів на посади.

Розпинатися про нерозкриті справи Майдану — і відпускати портновських суддів та беркутівців.

Проливати сльози над «добровольцям за гратами» — і заарештовувати військових та волонтерів.

Звинувачувати у «продовженні війни» — та ігнорувати її продовження, фактично замовчувати втрати.

Розпинатися про «коррупцію» та олігархів — і запускати в кабінет президента Коломойського.

Анонсувати «кінець бідності» — і не збільшувати пенсії, скорочувати субсидії, згортати децентралізацію.

Обіцяти ріст економіки та робочі місця — і створювати штаби з порятунку промисловості та скорочувати людей.

Список нескінченний — бо ми знову в більшовицькій антиутопії, класична орвелловщіна.

Валерій Прозапас