Справа майора Романа Ковальова — це дуже цікава справа, і я раджу всім на неї надзвичайно пильно дивитися. Це навіть більш показова справа, ніж справа Ріффмайстера (вибачте, може здатися, що я порівнюю людські життя, це не так, я порівнюю справи і мотивації пресувати у різних груп людей).
Ми бачимо, як БЕЗ НАКАЗУ ЗЕЛЕНСЬКОГО, це дуже важливо, система сама включається і починає вбивати людину, яка проявила неповагу до Зеленського. Я впевнений, що сам Зеленський особисто на час отримання суворої догани Ковальовим не знав про існування Ковальова та його дописів. Зараз може вже і знає, але це неважливо, бо Ковальова пресує не Зеленський, Ковальова пресує система, яка вистроїлася під Зеленського по тим принципам, які Зеленський та його оточення транслювали вниз.
Ці принципи — лизоблюдство і дерев’яність. За порушення принципів лизоблюдства система буде тебе карати.
І мова не про армійську систему, а про всю державну систему цілком, до районної бібліотеки включно. Армійська система просто найбільш придатна для транслювання принципів, вона дуже паралельна і перпендикулярна, тому в ній будь-які принципи начальства дуже швидко протікають вниз. Тому ми одразу це побачили.
Невоєнне суспільство не має цієї перпендикулярної структури, тому в ньому можливі анклави, бульбашки, осередки спротиву, рандомні переходи від однієї групи до іншої, тому транслювання принципів від начальства вниз відбувається набагато повільніше.
Але повільніше — це не значить, що не відбувається. Відбувається. Влада поступово, але щоденно транслює вниз один і той же принцип — лизоблюдства. І намагається карати за порушення цього принципу.
Закон про оподаткування блогерів Бородянського — це саме імплементація цього принципу.
Нардеп з комітету по свободі слова, який замість свободи слова захищає свободу маршрутчика примусово транслювати Сватів — це саме імплементація цього принципу.
Ідентичні коментарі тисяч ботів, з єдиним месседжем «ЯК ВИ СМІЄТЕ ТАК ГОВОРИТИ ПРО ЦІЛОГО ПРЕЗИДЕНТА», з якими стикався вже кожний блогер, що має необережність критикувати Зеленського — це саме імплементація цього принципу.
Дуже соромно жити в країні, в який ключовий принцип державотворення «йому 42 роки, він не лох», але таков путь.