Можно набігать і грабувати коровани

Коротше, дивіться. Є такий міністр юстиції Малюська, про нього сьогодні Швець писав.

Якщо коротко, то Малюська та його підлеглі з мін’юсту вирішили трошки вислужитись перед справжнім президентом країни і викинути з надважливої судової справи по Приватбанку… представників Приватбанку!

Державний виконавець Кравчук, який підпорядковується мінїюсту Малюськи, банально діє в інтересах Суркісів (читай – і Коломойського): він подає апеляцію по справі так, щоб Приватбанк не міг до неї доєднатися. Тобто людина, яка підпорядковується мін’юсту, робить так, щоб у справі Привату в суді тихенько порішати наодинці без самого Привату! У суді до речі із суддею Підпалим, який місяць тому геть незаконно, але так само тихо відкинув тим самим Суркісам мільярд наших грошей! І тепер, от завтра зранку, хоче знову відкинути їм вже 6,5 мільярдів гривень. Ну хіба не котики?!..

Без Малюськи та його мін’юсту зробити таке було б неможливо, а тепер можливо. І я б хотіла, щоб ви всі знали нашого маленького героя. Його багато за що треба знати. Не тільки за підігравання Суркісам-Коломойським, але й, наприклад, за кришування його підопічного афериста Рувіна, «головного експерта країни», про якого на плівках з кабінету Труби було сказано що він «нужную экспертизу сделает».

Давайте передамо йому привіт всі разом, як сьогодні зранку передавали привіт людині-принтеру Полякову. Спитаємо Малюську як так сталося що завтра із вірогідністю у 99% Суркіси у суді з його представником отримають 6,5 мільярди гривень, які їм не належать.

Сторінка міністра юстиції Малюськи (на фото, до речі, він, ні, не жарт), коментарі відкриті.

Його заступник, те ж саме.

Не стримуйте себе у красномовності, але шануйте Карний Кодес.

Тетяна Локацька, ДемСокира.


О приматах с палками и их способах получать удовольствие. Лонгрид.

Меня зовут Викт и я не веган. В смысле, я ем мясо. Так получилось. Поэтому в целом профессии, связанные с промышленным животноводством, я считаю вполне себе нормальными. Однако забойщика, который очень прется от самого рабочего процесса, я бы, наверное, сторонился. Примерно в это же упираются мои претензии к фанатам спортивной охоты.

Кажется, слишком многие люди в нашей стране начали получать удовольствие противоестественным способом. И я хочу об этом поговорить.

Когда у нас только ввели карантин, как грибы после дождя начали появляться люди, у которых глаза светились ощущением близости к мечте. Эти люди — по странной случайности близкие руководству разных силовых органов — начали писать тексты, в которых триумф сочился из каждой строчки, стекая по монитору на штаны. В том, в чем мы видели трагедию, они увидели возможность.

— Вот! Вот! — писали они. — Вот, наконец, сложились обстоятельства, в которых очевидна необходимость сильной руки! Которая возьмет плебс, этих жалких, ничтожных личностей (не то что мы, умные, красивые, с наградными стволами) и стальной дланью поведет через тернии к светлому будущему!

Первый нашумевший текст на эту тему породило сумрачное сознание советника министра Ивана Варченко. Ознакомившись с его шедевром, я поинтересовался лишь одним — сколько раз в процессе написания цей статечний член суспільства погладил себя между ног. Комментарий гражданин малодушно удалил, фу таким быть.

Потом появились и другие мамкины ким ир сены. В их мечтах карантин — лишь предлог представить себя в строгой военной форме, показывающим всем остальным, как надо, и жестоко, жесточайше наказывая провинившихся думаньем не в ту сторону. Носить настоящую форму они, правда, не хотят — не для того мама квіточку ростила. Они хотят гордиться, строить и пороть — или хотя бы мечтать об этом. На десятой секунде мечтания гражданин тихо, но отчетливо кидает монитору зигу левой рукой. Правая занята.

Увы, существуют и граждане, которые с ними согласны. такой подход нравится — есть люди и с такими предпочтениями, общество у нас свободное.

Если серьезно, это все из-за недоверия к самим себе. Больше проявлено у россиян — у них это вообще центровая духовная скрепа, но и в наших широтах встречается. Человек знает, что он придурок, жулик и растяпа. Но вместо того, чтобы себе в этом признаться и исправить себя, такую утюпусечку, он переносит свои пороки на все общество и соглашается с тем, что всю страну нужно пороть на конюшне дисциплины ради. Мол, папка так делал, солдатским ремнем, и вот, я ж человеком вырос. Для некоторых порка вообще самоценна и может осуществляться вообще без разъяснительной работы. Мол, и так все поймем. В их сознании трындюлина решает любые кадровые и мотивационные проблемы, потому что относительно их самих это, как правило, верно.

Читать дальше


Звіт за березень

Alex Noinets: У нас є погана звичка казати, що ми — єдина партія, яка відкрито звітує. Це не так. Кожна партія відкрито звітує своїм донаторам. Просто не у всіх партій стільки донаторів, як у нашої. Більшості партій достатньо звітувати одній людині.

Привіт, на зв’язку “Демократична Сокира” і це міні-звіт про те, чим займається партія під час карантину. Ми чудово розуміємо, що криза, спричинена пандемією коронавірусу – це теж можливості, а не лише сльози, розпач та паніка. Ми працюємо, як і працювали (просто тримаємо дистанцію), і зараз розповімо, що у нас коїться.

1. Ми завершили крутезний проєкт Антона Колумбета “Свій до свого по своє”, який мав об’єднати усіх хороших людей в мережу хороших людей, які надають послуги і користуються послугами. Проект завершився переходом на інший рівень продуктивної співпраці. Вже сьогодні про це розкажемо детально.

2. Триває боротьба з Коломойським в рамках проєкту #make_kolomoyskyi_poor_again. Ми всі допомагаємо активістам зі США писати листи до американських законотворців, щоб і там кошмарити Ігоря Валерійович, а також готуємось до поїздки, яка була скасована карантином.

3. Тиснемо на депутатів, які намагаються правками загальмувати прийняття “антиколомойського закону” і на догоду тій же бородатій бабці, роблять усе щоб загнати країну в яму дефолту.

Читать дальше


Два поста в одном. На выбор.

Таня Адамс, Киев: Как я устала. Я пиздец как устала бороться за выживание. Бороться на два фронта, всю жизнь. Потому что, оказывается, мало быть конкурентоспособным и востребованным на рынке труда, нужно ещё, чтоб этот рынок был.
Я сейчас вот иду мимо закрытого Дрима и вижу там такую же закрытую обувную мастерскую, где посменно работало двое мужчин.
Как они сейчас выживают? Много ли денег на заначке у сапожников, чтоб продержаться? Месяц? Два?
А потом вспоминаю, что год назад у меня в подчинении было четыре уборщицы и четыре охранника. Сейчас они все без работы. Причем один из охранников был женат на уборщице, т.е. это одна семья, с детьми, оставшаяся ВООБЩЕ без средств к существованию.
Да, не айтишники, но они тоже хотят кушать. Каждый день. Кормить детей, платить комуналку. Их усадили дома, но где брать еду не сообщили.

Вот честно, я манала этот грёбаный карантин оптом. Потому что для ПОДАВЛЯЮЩЕГО большинства людей остаться без работы – это хуже вируса. Это самое ПОДАВЛЯЮЩЕЕ большинство живет от зарплаты до зарплаты, к 10-му следующего месяца уже на подсосе.
И не важно — Киев это или город поменьше.
И не важно – сапожник ты, неквалифицированная уборщица или переводчик-синхронист.
Закончился приток в крантике работы и теперь питательная среда просто утекает, не восполняясь. Разница только в том, что переводчик продержится без переводов два-три месяца, а сапожнику нечего будет жрать уже 10-го.

И вот скажите мне, вирусологи, эпидемиологи и прочие. Нахуя вообще этот сраный цирк с сидением дома работоспособных молодых людей? Снизить нагрузку на больницы?
Да блять в жопу сходите, если человек будет питаться мивиной и искусственно нагнетаемым страхом заболеть вирусом, то заболеет он гораздо вероятнее, чем спокойный чел, питающийся мясом, кашей и салатом. Уберечь пенсионеров? Так посадите дома только их. Предварительно продумав, как организовать их сидение дома.

Все такие носятся сознательные по интернету – карантин это правильно, карантин это надо.
Нет. Не правильно и не надо. Потому что, во-первых, это НЕ карантин, а одна сплошная показуха. Щас могу тут мильён ссылок накидать на тему, что такое реальный карантин. Настоящий шерстяной карантин, когда реально ДОКАЗАН контактно- бытовой путь инфицирования.
А во-вторых, вы отбираете у людей право выбирать риски. Что тебя волнует больше, в конкретно твоей ситуации. Бо когда нечего жрать, на вирус уже как-то похеру. Потому что вирус он теоретический, а пожрать надо хотя бы пару раз в день.

Читать дальше


Рінат Леонідович передають зєлібобам привіт!

Україна входить у важкі часи, підприємства закриваються, люди втрачають роботу. У світі відбувається різке падіння цін на енергоресурси: нафта, газ і вугілля. Це потягнуло за собою зниження цін на електроенергію. І тільки в Україні навіть під час кризи, епідемії та карантину відбулося зростання ціни електроенергії.

Це саме те, що там довго та агресивно лобіювала компанія ДТЕК Рината Ахметова, бажаючи зберігати монопольне становище та монопольні надприбутки за рахунок усіх інших українців.

Державне підприємство «Оператор Ринку» опублікувало сьогодні дані по ціні електроенергії за березень: в Об’єднаній енергетичній системі (ОЕС) України ціна електроенергії у березні зросла на 11,24%. Загалом вже очевидно, що для усіх непобутових споживачів тарифи на електроенергію за березень зростуть не менше, ніж на 12–15%.

Але найбільш сильним ударом по українській економіці став значний стрибок ціни, що відбувся у кінці березня. В останні дні березня на «ринку на добу наперед» ціна стрибнула на 22%. А відносно середньої ціни лютого таке зростання склало аж 37% і це й той час, коли у Європі ціни на електроенергію знижувалися.

Читать дальше