«Добра, милосердия и единства» вам в ленту

КАК. ПЕРЕСТАТЬ. ОРАТЬ.

Крещение Руси — это была а) чистая политика б) с тем же успехом у нас мог быть ислам или католицизм в) это был натруальный геноцид, когда все, кто не спешил в объятия церкви-матушки весьма быстро выпиливась во славу божию (ну и Князя, и Константинополя, и всех, кому это было выгодно, конечно).

Urchin Fog


Різниця є

А тепер у зелених опініон, простигосподи, мейкерів збурилося цунамі — «А що ваш Порошенко кращим був?». Зокрема, йдеться про те, що у 2015 році Порох теж оголошував режим припинення вогню.

Але, як то йдеться у одному відомому анекдоті, є нюанс.

Диви, продажний green cattle, яка xyйня:

1. Порох оголошував режим припинення вогню, знаючи, що росія (а він не боявся називати росію ворогом, на відміну від сцикливого артикля), не буде виконувати рівно ніхуя. Це був дипломатичний жест для західної антипутінської коаліції — дивіться, Україна готова до мирної реінтеграції Донбасу, але, на жаль, агресор продовжує ескалацію.

2. Враховуючи фактор російської генетичної підлості, Порох лишав нашим військам право на вогонь у відповідь.

3. Права на розвідку і контр-снайперські операції взагалі ніхто не забирав. Наші коптери літали, наші хлопчики стріляли. І українські реби за спиною наших ніхто не ставив (блядь, який тільки сюр).

4. Будь-який обстріл з боку окупантів припинявся дуже потужним вогнем зі сторони ЗСУ, про що я з насолодою читав на сепарських ресурсах — там таке виття і стогін стояли, що аж тиск вирівнювався.

Так от.

Те, що зараз творить режим зеленського — це не перемир’я. Це стриножування власної армії і відверта капітуляція. Уже не спідтишка, не поволеньки, а пряма і цілеспрямована.

На жаль. На превеликий жаль(((

Ярослав Матюшин


Исторический момент. Сегодня начали собирать термоядерный реактор ITER.

Во Франции начинают сборку международного экспериментального термоядерного реактора (ITER) — крупнейшего исследовательского технопроекта в истории. На него уже потрачено более $25 млрд, а завершение строительства комплекса и его тестовый запуск ожидается не ранее 2025 года.

Реактор со всей вспомогательной инфраструктурой, который должен будет подтвердить возможность управляемого термоядерного синтеза на промышленной мощности, строят в исследовательском центре Cadarache в коммуне Сен-Поль-ле-Дюранс. Самые крупные компоненты уже на месте.

СПРАВКА.
ITER — заложенный в 2005 году проект международного (ЕС, Япония, Индия, Корея, США, КНР, РФ и другие) экспериментального термоядерного реактора на основе установки токамак для демонстрации возможности коммерческого использования термоядерного реактора, что сегодня пока недостижимо. Проектная мощность ITER — около 500 МВт тепла и около 200 МВт электричества. Строится с 2007-го на 180 га территории в 60 км от Марселя. Такой тип реактора намного безопасней ядерного.

Масштаб проекта сопоставим с крупнейшими в истории человечества – созданием и поддержанием работоспособности Международной космической станции и Большого адронного коллайдера.

Источник


Пролетая над гнездом

Как сказал один скрипач: «весь этот горький катаклизм, который я тут наблюдаю» … напомнил мне случай из советской психиатрии.

Дело было так. Однажды в дурдом наряд милиции привёз пожилого господина. Причиной этого послужило то, что дедушка регулярно вызывал милиционеров потому как мальчишки со двора били стекла в его квартире.

Ну и где же здесь психическое отклонение? Спросите вы. А все очень просто. Жил дедушка на 15 этаже. Но стёкла были разбиты и как только вставлялись новые, разбивались опять.

Дедушку в психиатрической больнице принялись обследывать, проводить тесты и беседы, наблюдали. И ничего. Полностью здоровый человек кроме этой обсессии (навязчивой идеи). И решили его оставить на некоторое время. Мало ли.

Однако в дальнейшем выяснилось следующее. Акурат над дедушкой, на 16 этаже жила женщина-шизофреничка которая регулярно лежала в той самой психбольнице. У женщины наблюдался параноидный бред. Так вот, она решила, что дедушка живущий снизу посылает в квартиру лазерные лучи, которые медленно её убивают. По этой причине она периодически выходила на балкон и привязав к длинной бельевой веревке маленькую гирьку путём совершения механических колебаний (маятника) разбивала стёкла в квартире соседа снизу (нашего дедушки).

Восстановив картину произошедшего, дедушку из больницы немедленно выпустили. И врач, зафиксировавший этот случай сделал гениальный вывод. Звучит он так: «если сверху нас ебанутые, нам всем приходиться жить в дурдоме…».

Это я про текущую политическую обстановку в стране, если что.

Ігор Німченко


Скеля і ти

Штучна скеля.

Скелю будували багато століть. Скелю будували при імператорах. Скелю будували при комуністах. Скелю будували при нацистах, але недовго, і знову продовжили при комуністах, які замінили нацистів на себе.

І скелю продовжили будувати при Незалежності.

Цю скелю підтримують і досі. Заборона там, потрібен дозвіл тут. Там перевірка, тут обмеження. Тут будьте ласкаві хабар, там будьте ласкаві ще один. Вартість посади написана на серветці. Бути багатим погано. Бізнесмени всі крадії. Голосуй, він не збреше. По телевізору сказали. По радіо сказали. В метро сказали.

Цеглина. Цеглина. Ще цеглина.

І маємо скелю. Навіть три скелі. Ту, що називають державним апаратом. Ту, що називають законодавством. І ту, що називають суспільним договором.

Надійно спаяні самим народом в одну непохитну скелю цементом дурощів та корупції, підкупів і неосвіченості, на хиткому фундаменті Надії і над проваллям Вічності.

У яку падають і в якій зникають цілі нації.

Чим ми займаємося тут, у ДемСокирі, вже третій рік поспіль? Тим самим, чим займається вся українська нація — лупаємо скелю. Ти це знаєш. Бо ти лупаєш її разом з нами.

Бий. Бий. Бий сильніше.

І ти бачиш, як ламаються багатомільйонні корупційні схеми. Як мільярдер Коломойський програє у вже підкуплених судах. Як президенти відмовляються від своїх слів, депутати голосують не так, як планували, як судді репетують і подають скарги.

Це страх. Страх — найкращий товар. Тож продовжуй бити. Бий ще. Бий. Бий. Бий.

І ти бачиш, як ті ідеї, які раніше навіть не обговорювались, бо «електорат не зрозуміє», стають частиною світу довкола тебе. Як всі навколо починають говорити про те, про що раніше говорили тільки ми. Як сама реальність змінюється під нашими ударами.

Це — слова. Слова, які говорять тисячі людей, змінюють світ. Кожен пост — це удар. Кожне інтерв’ю — удар. Кожен мітинг — серія ударів. Бий ще. Бий!

І ти побачиш, як змінюється сила твого удару.

Там, де раніше скелю лупав тільки ти, зараз працює багатотисячна організація українців. Від Сан-Франциско до Краматорська ми працюємо над єдиною метою. Кожного дня. Організація стає більшою. Вона росте. Вона не визнає кордонів, бо українці є усюди. Ми говоримо з ними. Ми показуємо їм скелю. Ми даємо їм інструмент. І вони стають поряд з нами. У США, Канаді, Британії, Німеччині, Чехії, Литві, Естонії, в Азії та в Австралії — всюди. Ми — найбільший в світі інструмент з лупання скель.

І ми переможемо. Ми знищимо цю скелю.

І збудуємо з її цеглин фондову біржу.

Допомогти нам можна тут.

Юрій Гудименко. Співзасновник Демократичної Сокири.


200-ая рота

Интересно, а как будут называть русских солдат, воевавших в Украине? По аналогии с Афганистаном? Там — «афганцы», тут — «украинцы?». А медали «За исполнение интернационального долга» дадут? А праздник для них какой? По аналогии — годовщина вывода войск из Украины?

Я вот тут решил помочь поэтам тамошним. Типа насквозь русского Розенбаума. Написал новый, современный стих на его песню «Черный тюльпан». Петь надо грустно, полностью разворачивая широкую русскую душу. Иногда пускать слезу и не забывать, чтоб сопли пузырились…

«Белый камаз»

Там на Донбассе, в белом Камазе
Молча боярышник мы из бутылочек пьем
Рваные в клочья, съездили в отпуск,
Верим, что нас похоронят в стене под Кремлем

Лезли упорно, в аэропорт мы
Не ожидали, что братья в нас будут стрелять
Ножки отдельно, ручки отдельно
Под балалайку теперь мы не сможем плясать

Читать дальше