Пожалуйста-пожалуйста-пожалуйста!

Тех, у кого есть аккаунт в Фейсбуке, прошу перейти по вот этой ссылке, лайкнуть и репостнуть пост и оставить там комментарий.

Это наша Надежда Алексина участвует в конкурсе, надеясь выиграть небольшой грант на развитие её небольшого, но очень хорошего бизнеса.


Вот скажите

Почему если женщина — дура, то она обязательно уверена, что все мужики-козлы вокруг хотят её изнасиловать?

То есть вот протестующие бьются с милицией, взрывы светошумовых гранат, синяки, кровища — но одним глазом так и смотрят, как бы её харрасменту подвергнуть, хуемрази эдакие. Одно у вас на уме.


Засиделись дома? Есть предложение пофестивалить.

С 21 по 24 августа в г. Белая Церковь уже в четвертый раз пройдет фестиваль воздушных шаров «Александрийская феерия». В 2017 году начинали с пяти аэростатов, в этом году планируется запуск двенадцати. Запуск проводится из парка «Александрия», который очень красивый и очень большой (самый большой дендропарк в Европе). Я летал на аэростатах в 2018 году, и до сих пор нахожусь в полном восторге, чего и вам желаю.

Читать дальше


Призрак больше не бродит, теперь он сидит у тебя на кухне и жрёт

Статья в Bloomberg: «Мы не выбираем между капитализмом и социализмом. Большинство стран практикуют смесь того и другого».

Никто, действительно, не выбирает социализм. Он навязывается в виде государства. И капитализм тоже не выбирают — это естественное состояние общества. В большинстве стран нет никакой «смеси» — социализм паразитирует на капитализме и длительность такого симбиоза зависит от того, насколько развит был капитализм до заражения паразитом социализма и насколько агрессивен паразит.

via Павел Солодов

Картинка: Останній Капіталіст


Эволюция протеста

Спробую пояснити, чому, на мій погляд, наші колишні сусіди по радянській імперії навіть виступаючи проти своїх диктаторів так вперто твердять про «ми не Майдан».

Справа в тому, що коли ми вийшли з протестом проти злодія й узурпатора Януковича, в них (тих же вірмен, росіян чи білорусів) ситуація була нічим не ліпша. Але вони своє боягузтво і конформізм ховали під лозунгами любові до стабільності й порядку. А нас засуджували як заколотників, тим паче, що їхні тоталітарні медіа (як і кремлівські) саме таку версію подій їм продавали. Коли ж їх самих допекло і вони вийшли на вуличні протести, то честі визнати ту свою помилку більшості не вистачає — от і роблять вигляд, що «я нє такая, я жду трамвая».

Втім, у чомусь вони праві. Учора Юра Бутусов нагадав про страшну ніч 18 лютого, коли острівець майданівського спротиву зменшився до кількох сотень квадратних метрів навколо сцени і здавалося, що силовики от-от зачистять і його. Їх було більше, ніж майданівців, вони було озброєні, екіпіровані й треновані. Та коли з темряви почали лунати постріли з мисливської зброї, вони відступили. Бо виявилася принципова різниця між ними і нами: ми за свою мету були готові вмирати, а вони — ні.

Так от, шановні білоруси, вірмени, росіян і та інші «минемайданівці». Ви спочатку постійте стільки на морозі, як українці. Організуйтеся на спротив, як українці. А головне, доведіть свою готовність вмирати за честь і свободу, як українці.

А потім уже ми вам скажемо, чи варті ви порівняння з Майданом.

Karl Volokh