А швидко почало прилітати

Alex Noinets: Утром в газете — вечером в куплете. Вранці проголосували — вдень уже отримали заяву з Європарламента про перспективу втрати безвізу.

Доби не пройшло. Одразу ннна. Не занепокоєність там, не інші якісь емоції. Просто попередили — продовжуйте в тому ж дусі, безвіз капут.

Єрмак молодець. Зеленський молодець. Народні депутати молодці, хто голоси дав. Всі молодці.

Імпічмент.
Відставка.
Суд.

Victor Tregubov: У чому, власне, проблема.

Завжди й усі часи громадянське та політичне суспільство України билося головою в одну й ту ж стіну.
З одного боку були реформи, необхідні для виживання країни та її європейської інтеграції.
З іншого боку був особистий інтерес олігархів та можновладців.

Завжди — і за Кучми, і за Ющенка, і за Порошенка — ця боротьба між завжди впиралася в певний компроміс. Бо влада розуміла, що повний крах країни — теж не в її особистих інтересах. Сповзання под Росію — теж не в її особистих інтересах. Повстання теж не в її інтересах. Тому, хай як шалено торгувалася і з європейцями, і з власним суспільством, але змушена була обмежувати апетити.

Навіть Янукович довго та вперто опирався росіянам — просто тому, що сприймав український бюджет власною кишенею. Як тільки припинив, як тільки відійшов від компромісу — отримав Євромайдан.

Сучасна влада вперше не така.

Для Єрмака це «поєднання приємного з корисним». Особистого інтересу в пограбунку країни із інтересом кураторів у її знищенні. Давайте заведемо рєшал у антикорупційну прокуратуру і нарубимо бабла! Що? У кредитах відмовлять? Економіка накриється? Безвіз заберуть? Круууто! Ще й орден «За воссоединение Малороссии» згодом дадуть, а може навіть Героя Росії, як у Кадирова, до кінця життя всі дівки наші будуть!

Таке вперше.

Такого не було навіть за ригів. Це зовсім інший виклик.

Добавить комментарий