Как-то неудобно получилось

@Sandy_mustache:
— Это диета
— Это обмен веществ
— Это сотрудники ФБК
— Это западные спецслужбы
— Это он сам себя отравил
— Новичок мы давно уничтожили
— Новичок мы никогда не создавали
— вы находитесь здесь —


видео на фейсбук


Гроші на застави зібрано

По-перше, ми вас неймовірно любимо та цінуємо ♥️.

По-друге, ви (не ми, а саме ВИ) зібрали ВСЮ суму на заставу для наших регіонів. Перший спринт по збору коштів завершено — усіх наших кандидатів ми потроху реєструємо, вносимо застави та подаємо документи. Попереду надскладний місяць передвиборчої кампанії.

Станом на сьогодні Демократична Сокира йде на вибори у наступних населених пунктах

Київ — 469 066 застави за виборчий список організації партії.

Харків — 229 117 застави за виборчий список організації партії
і 229 177 за мера.

Краматорськ — 31 190 за виборчий список організації партії
та 31 190 за мера.

Біла Церква (Київська обл.) — 34 470 за виборчий список організації партії
та 34 470 за мера.

Читать дальше


Инаугурируешь небось?

Диктатор не може вступати на посаду закрившись в погрібі, туалеті, чи броньованому бункері. Диктатор має диктувати свою волю.

Лукашенко мав би урочисто пройтися центром Мінська, зачищеним від бунтарів, у блискучих латах і посипаний зверху пелюстками троянд. Доярки і секретарки виконкомів, зігнані на церемонію, мали б плакати від щастя і кричати, що хочуть від нього дітей. Вірна поліція стоїть у три ряди, попереджаючи небажані ексцеси. Десь у дворах заховані броньовані МАЗи спецназу. У передмістях армія на БТРах. В небі гвинтокрили і купа поліцейських дронів стеження. Інтернет вимкнений, зв’язок тільки дротовими телефонами білоруського виробництва.

Тоді навіть найстійкішим борцям з режимом стало б ясно, що вони програли і Бацька все контролює. В цьому вся суть диктатури: дати зрозуміти громадянам, що опір приречений і не має жодного сенсу. Що немає навіть мізерного, гіпотетичного шансу на перемогу над режимом. І тоді, розчавлені величчю диктатора, люди згортають протести і розходяться по хатах.

А таємна інавгурація десь у полі, серед мішків з бульбою – це ні о чьом. Це визнання режиму слабким. Це сигнал правлячій номенклатурі, що пора шукати нового господаря.

Сергій Марченко


А це ще не реванш?

Коли вона була міським головою Слов’янська, то публічно обізвала журналістку «с*кою» прямо в сесійній залі міської ради.

Головному архітектору міста погрожувала вбивством.

У грудні 2013 року очолила антимайдан у Слов’янську. Являлася на мітинги в довгій норковій шубі й розказувала, що саме завдяки працівникам Слов’янська отримують зарплату люди із Західної України, а в маленьких пенсіях винна Тимошенко (хоча на той час при владі вже четвертий рік були регіонали). Публічно обзивала майданівців відморозками й дебілами. Розказувала, що на Майдані туберкульоз, тиф і чума.

У 2014 під час захоплення бойовиками Гіркіна Словянська вона виступила на мітингу в оточенні сєпарів і відмазувала їх:

«Это не какие-то приезжие из Западной Украины. Это наши донбасские ребята. Они от народного ополчения. Они против киевской власти. Они хотят поменять власть в Украине. Пусть добиваются. Они захватили милицию без единого выстрела. Они же наши — донбасцы. Разве мы будем против своих?»

Читать дальше


Кому выгодна война

Когда слышу от сторонников нынешней власти про «оплаченных порохоботов которые против мира, потому что им выгодна война» меня аж клинит. Есть такое слово — заціпило. Вот каждый раз когда такое слышу, так и клинит.

Среди моего ближайшего окружения нет ни одного человека, которому была бы выгодна война. Ни одного. Все за годы войны что-то потеряли. Многие потеряли близких. Когда я слышу, что это выгодно военнослужащим потому что им платят, это тоже не смешно. У нас в армии полно разных людей. Включая идиотов и заробитчан.

Но за годы войны выкристаллизовалась каста внутри армии реально профессиональных военных. Вот просто профи ультра класса, которых с удовольствием возьмут в любую воюющую армию. Возьмут за деньги, которые не идут в сравнение с зарплатами в ЗСУ со всеми надбавками. Людей с опытом такой войны, как у нас, которая идет седьмой год, в мире очень мало.

О гражданских, впахивающих и разрывающихся между работой, семьей и фронтом тоже отдельная история. Это им выгодно седьмой год жить на переделе моральных и физических возможностей? Мы все люди результата.

Другие, ориентированные на «попиздеть», поумничать и процесс, рядом с нами не приживаются. Они все были давно посланы нахуй и ползают теперь обиженные по чужим комментам утирая сопли друг об дружку и называя меня не иначе как гандоник. Потому что пиздаболов, дилетантов и болтунов, мы сразу посылаем нахуй. Мгновенно. Чтобы не терять времени. Потому что нам важен результат. Потому что мы въебываем решая проблемы системно. И нам хватает сопротивления системы. А путающиеся под ногами умники — это только помеха.

Мы все эффективны в своем деле и бизнесе и так же переносим свою эффективность на все, что делаем. И мы или делаем, но охуительно хорошо, или не делаем совсем. О потерянных — времени, возможностях, развитии и здоровье я вообще не говорю. Кто давно с нами знаком, знают, что ни один человек из моего окружения никогда не ныл и не постил фоточки из больниц или рассказики о плохом самочувствии. Горсти таблеток на фотографиях, это тоже не про нас. Потому что мы, ебанные оловянные солдатики, которые должны подбадривать тех, кто в говне и грязи сидят в окопах.

Мы неделю назад чуть не потеряли Людмилe Негриу (на фото — прим.ред).

Читать дальше