В инете разгорелся очередной холивар на тему «надо ли платить налоги, если твоё государство тебе ничего не даёт и ты сам ежемесяно тратишь кучу денег на образование, медицину, охрану, транспорт и прочее». Я в комментах поучаствовал, вынесу сюда.

Сразу скажу, что с вышеприведённым мнением радикального либертарианца я не согласен, но не потому что далёк от него идеологически (я либерал), а потому что нельзя жить как либертарианец, если ты живёшь в нелиберальном государстве. Называйте это «общественным договором» или «правилами игры» — но вот здесь они такие, и каждый обязан их соблюдать. Если тебе не нравятся правила игры — уезжай туда где правила лучше, или меняй правила здесь — создавай партию или движение, иди в парламент или на улицы, меняй законы или добивайся от депутатов, чтобы поменяли. Иначе никак. Если правила не соблюдать, то в итоге не будет никакой страны — ни либералььной, ни социалистической, будет только разруха. Потому что вариант, когда половина страны соблюдает ПДД, а половина ездит на красный — губителен для всех, и для тех кто не соблюдает в том числе.

Иными словами в этом споре правы обе стороны. Возможно и либеральное государство, и гос-во с социальными нагрузками и высоким перераспределением доходов. Что невозможно, так это две эти модели в одном государстве одновременно. Отсюда и конфликт.

Дальше мне начали возражать, что либеральное государство невозможно.

Аліса Бей: не можуть УСІ утримувати власним коштом приватну школу, приватну лікарню, приватну охорону, приватну дорогу. Це якийсь острів для еліти можна утримувати. А суспільство також складається з дітей, старих, хворих, неспроможних тощо. І з тих, для кого пограбувати багатеньких — найшвидший шлях покращити власне життя. Скільки книг написано, скільки фільмів знято, що відбувається з острівцями багатіїв у морі бідності.

Игорь Бигдан: > не можуть УСІ утримувати власним коштом приватну школу

Як тільки-но ви відмовитесь від соціалістичної моделі «утримувати» на користь капіталістичної моделі «купувати послуги», так одразу виявиться, що можуть. Ба більше — якість послуг при такій моделі стрімко зростає, а собівартість навпаки падає.

> А суспільство також складається з дітей, старих, хворих, неспроможних тощо.

Так, і тому має бути адресна соціальна допомога для неспроможних себе забезпечувати — щоб вони теж могли купувати послуги з освіти, медицини, охорони, тощо. Доречі, левова частка коштів в такий соціальний фонд може збиратись не від податків, а від ренти за видобуток газу, вугілля, руди та іншого. Плюс є ще декілька цікавих методів його наповнення.

Я зараз не стверджую, що така модель набагато краща за інші, і що в неї немає недоліків. Я пояснюю, що вона можлива, але тільки окремо від соціальної моделі, не в одній з нею державі.

Continue reading