Ще один український айтішник став мільярдером

Affirm, засновником і СЕО якої є Макс Левчин, вийшла позавчора на Nasdaq і була оцінена у $23,6 млрд.

Частка Левчина коштує $2,7 млрд

Макс народився в Україні, і у 16 років з родиною переїхав до США.

Був співзасновником PayPal, і представником т.зв. «PayPal мафії» — неформального об’єднання колишніх співробітників і засновників PayPal, які згодом стали засновниками і власниками низки крутих технологічних компаній — Tesla Motors, LinkedIn, Palantir, SpaceX, YouTube, Yelp, Yammer та інших. Шість членів цієї групи — Пітер Тіль, Ілон Маск, Рід Хоффман, Люк Носек, Кен Хауер і Макс Левчин — стали мільярдерами.

Maksym Savanevskyi


В.А.Зеленський «Як все проїбати, і намагатись звалити на Порошенко»

Лонгрід «В Украине худшая ситуация с вакцинацией в Европе. Кто реально виноват?» можна почитати тут. Але якщо вам ліньки, то скорочений варіант: бардак, непрофесіоналізм і жадібність.


Как мода на технологичные стартапы убивает дух классического предпринимательства

Случайно наткнулся на предпринимателя из США Ника Хубера. Ник – совладелец компании Storage Squad, которая работает в сфере складского бизнеса.

Целевая аудитория компании – студенты, им предоставляют услуги хранилища и перевозки любых вещей. Масштаб: 34 кампуса в 17 городах США. Скучный бизнес, не правда ли? Вот и Ник так считает, называя свой бизнес «несексуальным».

Однако не скучны мысли Ника. Он считает, что волна tech–стартапов, накрывшая большинство американских бизнесменов, уничтожает дух предпринимательства с низким уровнем риска в США. Ник на своём примере показывает что «рядовые» бизнесы тоже могут существовать и приносить доход. Мне прям очень сильно понравился спич Ника. Я неистово плюсую его. Мне даже нечего добавить, поэтому передаю слово Нику:

«Культура предпринимательства в США испорчена и это позор. Все дело в новых идеях: инновации, технологии, от 0 к 1… Я прошел курс предпринимательства в Корнельском университете в 2011 году. В классе было 24 студента с новыми идеями и большими планами. Я был 25–м с обычным и старомодным бизнесом.

У меня была компания, выполняющая тяжелую, немасштабируемую работу. Начал я с того, что променял своё время на деньги. Купил грузовой фургон за $1500. Использовал то, что у меня было в жизни, чтобы получить некоторую прибыль.

Continue reading


Доцарювались (c)

Ну что, соскучились по веерным отключениям электричества? Их есть у нас!

Глава УкрЭнерго просит согласования у ио министра энергетики Витренко утвердить график отключений по стране до октября. Угля — нет.

Выглядит как флеш рояль : сидеть в темноте на удалённой работе/учёбе, без вакцины, с повышенными тарифами на всё и в локдаунах. Хуже не будет, хоть паржом.

Nick Vest


Не погрожуй округу Колумбія, борючись із зовнішнім управлінням у себе в кварталі

Схоже, американський реєстратор доменів GoDaddy йобнув домен Дубінського. В рамках санкцій.

Пропоную Олександрові переходити на дубинский.рф.

Paul Potseluiev

До речі, долучайтеся до файної акції «Забань Дубінського»


Струс мозку

Ніхто не обманює себе більше, ніж батьки і вчителі, котрі вважають, що «школа має навчати розумному, доброму і вічному, а поганому навчать і без нас». Ну, крім людей, котрі досі підтримують Зеленського.

Ця позиція зазвичай означає, що подана в школі інформація має бути випещеною і заквітчаною, не ставити дитину перед серйозними проблемами, не змушувати її самостійно шукати вихід з етичних колізій, не ставити проблемних питань, з якими вона сама зіткнеться.

Якщо йдеться лише про викладання літератури чи народознавства, то тут суто світоглядна проблема: бажання розповідати про вербу над край-водою і прекрасний вкраїнський край просто означатиме, що в момент, коли діти відкриють для себе цікаву альтернативну інформацію, на шкільну програму і — що важливіше — на авторитет учителів, які палко розповідають їм про тризуборогів і синьо-жовті веселки їм стане байдуже, бо вони просто не будуть їй довіряти. Або, в кращому разі, ставитимуться до неї як до пісної та нецікавої зобов’язайлівки, якою система викладання гуманітаристики в нас, по суті, є. Якщо ви вже встигли почитати між рядками — ні, цей абзац не означає, що я адвокатую скасування уроків мови і літератури. Вгамуйтеся.

Але на скріншоті просто частковий випадок вкрай поширеної позиції казкового дурня: якщо не думати про погане, то погане й не станеться. Це виглядає страшно. Це виглядає як люди, котрі мають підготувати дітей до решти їхнього життя, буквально залишають їх зі світом напризволяще. Стають не провідниками у масив інформації і колізій сучасного світу, а безглуздими греблями, котрі якогось біса пробують загатити реальність і протестують проти книжок, які розповідають дітям про неповні сім’ї, інвалідність, хвороби, самопізнання чи сексуальність, бо дітям таке знати не можна. Не від дорослих. Інформацію вони мають засвоїти десь-інде, в якомусь невідомому лімінальному просторі, в який, як відомо, потрапляють діти, коли виходять зі школи. Все погане, що є в світі, діти мають засвоїти самостійно, на дозвіллі. Від дорослих діти мають перейняти лише все хороше і букет стереотипів, який надалі змусить їх ненавидіти ближніх просто за те, ким вони є. Купа людей граються в гіперопіку навіть не через любов до дітей, а через любов до радянської педагогіки і максим про те, чим має займатись освіта. Освіта має розповідати, що ми живемо в досконалому та безпроблемному світі соціалізму з людським обличчям, а хто пробує говорити про цей світ критично — ворог нашого ідеального суспільства. Принаймні, так виглядає.

Цей допис, звісно, рафіноване ААААААА навіть за мірками звичайних обговорень сучасної літератури в програмі, особливо нездатність пояснити дитині, хто такий вітчим. Але з того, що як не Кріт, котрому наклали на голову, так Мая і її мами постійно викликають ув аксіологічно правовірних батьків і вчителів екзотермічну реакцію трохи нижче центру тяжіння, давно видно, що бездуховність дитячих книжок є основною причиною нашої освіти. Якби дітям не давали читати книжки про реальні проблеми, які бувають у сучасних дітей, діти були б значно щасливіші. Років до п’ятнадцяти. А майбутні проблеми проблеми цих дітей учителів, а нерідко й батьків не обходять — вони свій обов’язок сповнили.

П.С. А Марина Павленко крута. Якщо маєте дітей відповідного віку, а вони ще не читали — спробуйте. Є чималі шанси, що сподобається і вам, і їм.

Остап Українець