Путін вже програв

Чи підтримали би ви сьогодні проголошення Незалежності України, якби б стояв такий вибір?

Результати великого соцопитування групи «Рейтинг» говорить про те, що ми перемагаємо.

Кожен день без російського телебачення, без російських підручників, без російських прапорів — додає нам сотні, тисячі людей.

Якщо коротко підсумувати результати цього дослідження, однією фразою, то ця фраза буде «чим молодше, тим краще».

Чим більше українець молодший, чим пізніше він народився, тим статистично більшою буде вірогідність того, що він патріот, що він хоче у ЄС, що він хоче у НАТО, що він не хоче до Росії, що він хоче жити в незалежній Україні і не хоче в ній совку і талібану.

І навпаки. Чим українець старший, тим більше вірогідність того, що він проти незалежності і сумує за СРСР, Путіним і горілкою по скільки вона там була.

Це означає, що час грає на нас. І цей час забезпечують нам Збройні Сили України.

За тридцять років з чисто природніх причин проросійські і прорадянські ідеї остаточно перейдуть у статус маргінальних. Нові українці не сприймають цих ідей. Вони їм чужі. Вони — минуле.

За тридцять років реальність буде інакшою, і інакшими будуть українці. Вони будуть — і соцопитування це демонструє — набагато більш проєвропейськими, патріотичними і (сюрприз) ліберальними.

За тридцять років Україна зміниться на краще.

Ми повинні протриматись ще тридцять років, щоб наша перемога, перемога української ідеї, стала незворотньою.

Юрій Гудименко, Демократична Сокира


Чи потрібен нам військовий парад на День Незалежності?

Питання начебто безглузде, бо парад таки відбудеться.

Втім, чи потрібен він українцям. Давайте розбиратись.

Йде восьмий рік війни. І про цю війну багато хто вже не пам‘ятає. Згадують про неї волонтери, які терміново збирають у ФБ то на квадрокоптер, то на трансмісію для якогось фронтового джипа, щоб наші хлопці далі могли стримувати росіян. Не забула й влада, яка бреше нам про припинення вогню. Мабуть, все. Хоча ще випадкові постаті в «пікселі» на мирних вулицях натякають, що десь там, далеко стріляють і вбивають.

Але в кінці серпня весь Київ заворожено знімає на смартфони колони військової техніки, що велично зупиняють рух столицею і знаменують переддень параду до Дня Незалежності.

Два роки ми не бачили параду через відсутність політичної волі на Банковій. І це змушувало нас ще дужче чекати 30-річчя Незалежності.

Наша армія ціною життів дарує нам відчуття спокою і безпеки. Завдяки їй у Києві, Кропивницькому і Нікополі їздять самокати, вариться лате, грає музика і лунають розмови про майбутнє. Та раз на рік далека лінія зіткнення з ВОПами і бліндажами візуалізується в монолітний стрій військових, що впевнено йдуть парадом вулицями столиці. Ми знаємо, що вони нас захищають, а в цей день ми їх нарешті і бачимо, і чуємо.

Але парад не лише для мирних та цивільних. Це демонстрація для союзників — дивіться, як ми ростемо, як ми міцнішаємо, погляньте, хто захищає європейське мирне життя від орди, дивіться, і не забувайте про це.

Парад — це картинка для ворогів. Бо ворог не переміг, а отримав опір замість білого прапора. Це доказ того, що в нас є сильна армія, яка надає ворогові стусанів і зажене «за порєбрік».

Continue reading


Треба пояснити за пломбір

Задовбали. Мушу хоч раз це написати.

У дитинстві у людини значна більша кількість смакових рецепторів, ніж у дорослому віці. Більш того, вони заточені на яскраве сприйняття солодкого та молочного смаку — смаку грудного молока.

Отже.

ПЛОМБІР У ДИТИНСТВІ ЗАВЖДИ ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ЗА СМАКОМ ВІД ПЛОМБІРУ, СКУШТОВАНОГО У ДОРОСЛОМУ ВІЦІ.

І для більшості людей він завжди буде смачнішим, хай навіть буде хімічно ідентичним.

Victor Tregubov