Треба надихати, а не примушувати

Це почалося: діти вийшли або вже скоро підуть прибирати парки, яри, ліси і різні території, які місцева влада радісно навішує на школярів, бо їм же ж платити не треба.

Це комунальникам і гроші треба платити, і форму доведеться дати, і реманент, і мішки для сміття, а ще ж транспорт. А школярам того всього не треба. Можна просто попередити, щоб взяли кожен граблі та мішки. Типу у містян у кожного на балконі стоять граблі, лопата, сапа, сокира й пилка. А можуть і взагалі не попереджати, і діти такі прийдуть в білій сорочечці, у платтячку, а їм вчителька: математики сьогодні не буде і мови теж, навіть англійської. Збирайте свої лахи і йдіть прибирати парк, так-так, отой наркоманський куточок зі шприцами.

І діти йдуть. Бо їм розкажуть у школі про обов’язок носити форму і косички, але не розкажуть про їхні права. Вчитель веде дітей, бо знає, що лиш спробує виступити проти директора, який ось щойно волав несамовито, і все — на наступний рік: «Вибачте, вам тут годин трохи не знайшлося, ну і що, що у вашої колеги їх вдвічі більше, ніж треба, і вона ледь гребе те все, а вам от не знайшлося». Директор навряд чи щось почне говорити і доводити на планерці в мера чи в РУО, де передадуть наказ із мерії: «Школа прибирає парк отсюда і до сюда».

Чи мають право діти прибирати парки та вулиці?
Мають. Якщо хочуть!
Чи ПОВИННІ діти прибирати парки?
Ні!

З точки зору законодавства — це використання дитячої праці. А за це усьому ланцюжку дорослих, які брали участь у цій злочинній схемі (тобто вчителю, директору, мерові міста і т.д.) світить до 10 років позбавлення волі. І те, що ніхто з мерів і директорів поки не сів по статті, свідчить тільки про те, що не знайшлися наскільки наполегливі батьки, щоб довести справу до суду.

Як можна залучати дітей?
Виключно на добровільних засадах.

Тобто по-доброму це має відбуватися так:
вчителі і батьки своїм прикладом, а також на уроках в контексті тем, які викладають, знайомлять дітей з волонтерським рухом.

Показують наскільки це важливо для самих дітей і для їхнього оточення. Так, у школу варто запрошувати представників таких волонтерських спільнот, які вже є і працюють в місті, щоб вони розказали, як і навіщо працюють. Щоб діти врешті побачили, що це не міські божевільні, а неймовірно круті та важливі люди!

Школа може надати моральну підтримку дитячим волонтерським групам, заохочувати їх, але виключно в межах чинного законодавства та без тиску і приниження інших учнів.

Це все робиться для того, щоб діти захотіли об’єднатися у волонтерську групу і зробити щось добре. Без жодного примусу, виключно із власної ініціативи.

Діти самі по собі не можуть вийти і щось там прибирати. Це може відбуватися тільки під наглядом відповідальних дорослих, які беруть на себе відповідальність за здоров’я і життя цих дітей, забезпечують їх інструментами та необхідними засобами.

Це все повинно відбуватися в позаурочний час! Ніякого «ми вас відпустимо з фізики» бути не може. В усіх законах написано, що діти в школі мають навчатися і відправити їх з уроків на прибирання — це позбавити права на освіту.

Також важливо, щоб відповідальні дорослі завчасно листом повідомили балансоутримувача того парку, скверу чи що там діти оберуть про свої плани прибрати. Зазвичай у містах — це якийсь із «зеленбудів» або «щосьтам-благоустрій», якщо не знаєте, хто власник, надсилайте листа в мерію. Також можна, і навіть слід попросити ту компанію про допомогу, наприклад, із вивезення сміття.

Як ви бачите, у цій схемі школа може дати дітям тільки розуміння, що таке волонтерський рух та надати дітям за потреби підтримку.

Прибирати парки гуртом — це добре. Особливо, коли поряд із дітьми стають батьки, вчителі, чиновники міста – це справді надихає і окрилює. Але таке прибирання ніяким чином не може бути примусовим, обов’язковим, порушувати право на освіту.
А головне — воно повинно бути безпечним для дітей.

Татуся Бо, спікерка Демократичної Сокири з питань освіти


Без спойлерів

Що потрібно знати перед переглядом Дюни, або після, якщо ви не читали книги?

У всесвіту Дюни є дуже струнка та послідовна науково-фантастична база.

Історія

Більше 10’000 років тому відбулась жахлива війна після якої люди уклали між собою Велику Конвенцію. За нею домовились не використовувати комп’ютери (розумні машини) та жорстко регулювати війни для збереження людських життів. Наприклад заборонено використовувати ядерну зброю проти людей.
За дотриманням цього слідкують імператор та великі доми.

Політичний устрій

Влада у всесвіті розподіляється між імператором, феодалами (великі доми), гільдією навігаторів та релігійною організацією Бене Гессерит.

Continue reading


Там хтось казав, що в Україні класний сервіс

Ну так, подекуди класний.

Dmytro Kaliszewski: Авіакомпанія SkyUp виконує свої рейси в рандомний час і навіть рандомними перевізниками (туди ми вилетіли на годину пізніше молдавським бортом, назад — на 4 години пізніше, але власним). У підсумку, ми опинилися в Києві не опівночі, як планували, а близько четвертої ранку.

Проте рідна батьківщина раптово навалилася на нас усім своїм спектром проявів, змусивши забути про безсонну ніч і пережиті емоції.

Отже, перше, що бачимо на українській землі — це прикордонника, який вимагає показати йому сертифікат вакцинації. В опівнічній метушні його залишили у валізі, яку здали в багаж. Добре, покажіть його в Дії…

…А ви пробували згенерувати ковід-сертифікат в Дії? От мене цікавить: на хіба для того, щоб згенерувати сертифікат, потрібно для початку згенерувати цифровий підпис, що начисто вибиває роботу програми? При тому, що цей сертифікат прив’язується до аккаунту, де вже згенеровано внутрішній і закордонний паспорти, водійські права, довідка про податковий код? І для їх генерації цифровий підпис не потрібен?

Але є сектор «альтернатива» — завантажити додаток «Вдома» і таким чином наразитися на самоізоляцію. Встановлюю. Знов-таки, діджиталізація на марші — система не бачить, що за цим номером телефону, до якого прив’язується додаток, є чинний сертифікат вакцинації. І підтягнути цей сертифікат в систему силами цьоці з колл-центру МОЗ не можна аж ніяк — лише здати пцр-тест і таким чином закрити гештальт. А те, що витрачається півтори години часу і тисяча гривень грошей — то так, побічний ефект. Як кажуть в Одесі, «хай вас не турбує цих глупостей».

Як на щастя, технічна перерва в роботі бориспільського експресу припадає на 3-40 — 5-40. Як щастить — то в усьому. Що ж, є змога роздивитися довкола.

На всю залу — єдина працююча розетка, знайти яку — ще той квест.
Євро в обміннику приймають по 26. І не трісне.
Еспресо в сусідньому з обмінкою кіоску — 65, лате — десь під сотню. Хочу вийти на зупинку, взяти кави там (відповідно, 25 і 40 грн.). Питаю в охоронця, чи можна так. Відповідає — вийти можна, а назад — лише за наявності квитка. І навіть те, що всі мої маніпуляції з кавою відбудуться у нього на очах — нема різниці. Бо інструкція. (Зрештою, погодилися на те, що я покажу вживаний посадковий талон. Що воно йому дало — хз).

Панна в кіоску каву робить, а розігріти паніні відмовляється навідріз — мовляв, кінець зміни за 10 хвилин, а раптом не встигну. Гроші людині не потрібні, так і запишемо.

Тим часом, з двох терміналів самообслуговування для купівлі квитків на поїзд працює аж жоден. Очікувано, гармонійно вписується в загальну картину. Тим часом, час вирушати на Київ.

Київпастранс / Kyivpastrans, а ви реально вважаєте, що прибуття експресу о 6-03 і рейс міської електрички з Дарниці на Почайну о 6-06 — це нівроку зручна стиковка, зважаючи на необхідність спуску і підйому по сходах і подолання кількох сотень метрів з валізами в руках? А наступна електричка — більш ніж через годину?

Далі — ще цікавіше. Через те, що в Києві бігають марафон, перекриють центр міста. І — вишенька на торті — пересадка з «Палацу спорту» на «площу Толстого» закрита, як і ці самі дві станції. Аби не створювати натовп у місцях проведення змагань. Хай навіть під землею. І о шостій ранку. Київська міська державна адміністрація — КМДА , ви оце зараз серйозно? Там у когось із ваших der Kopf зламався, поміняйте.

Ну, привіт тобі, рідна країна!