Вік не заважає бути вільним

Alex Noinets: Колись дуже дуже давно, коли ми ще більше трьох років тому збирали підписи за реєстрацію партії з наметом, я побачив, як через весь парк до нашого намету цілеспрямовано йде дуже-дуже поважного віку бабушка. Не те, щоб я дуже вірив у те, що вона конкретно наш виборець, але оскільки вона йшла прямо на мене, то я почав їй розповідати про те, що ми тут збираємо, ліберальна, підписи, зареєструвати.

Бабушка просто сказала «я все знаю, давай де розписатися» і залишила свій підпис і там інші різні дані, і рік народження заодно там теж вказувався.

1938.

Бабушка, яка, сходу знала, що треба зробити партію, яка буде легалізувати все погане, проти чого борються всі поважні патріотичні партії з обличчям чорнозему, ця бабушка була 1938 року народження.

Я так думаю, за ці 80 років у неї був час подумати, чого вона більше хоче — все дозволити, або все заборонити.

У нас є такі виборці. Я бачу їх на акціях. Я розмовляв з ними на наметах. Вони не так добре залишають коментарі у фейсбуці і не розуміють слово «крінж», вони не завжди в потоці і не завжди в ресурсі, але це наші виборці. Ми не молодіжна партія, ми партія, яка бореться за свободу, а свобода не має віку.

І ми можемо розмовляти і з цими нашими виборцями також. І ми це робимо. За допомогою нашої газети.

Наша газета взагалі один з найефективніших інструментів проникнення в нову аудиторію. Фейсбук нас забанить, олігархи в телевізор не візьмуть, а газета — вона наша. З нею навіть СБУ не змогло нічого зробити. Хоча намагалося. І саме тому, що це наше, і це найефективніше і найавтономніше, саме з цим СБУ і намагалося боротися, а не з нашим ютубом чи фейсбуком.

Восьмий випуск вже вийшов. Восьмий. А здавалося б, ще вчора був перший.

Стати спонсором незалежної газети можна тут.
Поборотись за старше покоління можна тут.

Газета — це не лише букви та цифри, які складаються в новини і статті. Це також РЕКЛАМНІ ПЛОЩІ, які побачать сотні тисяч українців. Тому, якщо ви бізнесмен і шукаєте, де прорекламувати свій товар — пишіть сюди: pravdorub.media@gmail.com.


Bayraktar, путина прогони

Ну що, ударні дрони «Bayraktar» були вперше задіяні в знищені ворожої артилерії. Кілька днів ворожі пропагандисти прокачували істерію, що ЗСУ порушили мінські домовленності та зайшли на ворожу територію.

І сьогодні з максимально можливої дальності (15+ км) обстріляли село Гранітне на Донеччині. Звичайними засобами виявити батарею не змогли. Далеко.
Крім того, найманці та окупанти почали масовані обстріли наших позіцій з артилерії.

У відповідь, для збереження життя вояків, та цивільного населення, піднято БПЛА «Байрактар», була виявлена батарея, та ракетою знищена одна гармата. На цю хвилину. Розрахунки інших втікли. Але це не точно. Бо підняли не одного птаха. Довіряйте ЗСУ.


відео на ютуб

Роман Доник


Roger that!

— Езжай на пятую, заскочим за пончиками. — Приказал детектив.
— Серьезно? — Усмехнулся напарник. — Я думал это только в кино бывает.
— Нет.
— В чем прикол? Почему копы едят пончики? Неужели так вкусно?
— Не в этом дело. — Детектив почесал щетину. — Вот тут налево.
— Тогда зачем? Объясни! Это же глупость.
— Единственная глупость в этой машине — это ты. Пончик — это больше, чем ты способен понять.
Машина остановилась, Френк вышел в сырую Нью-Йоркскую ночь. Майкл хмыкнул и поправил фуражку. Напарник вернулся довольно скоро с кофе и коробкой пресловутых пончиков.
— Бери.
— Спасибо, я не ем мучное. — Отмахнулся Майкл.
— Я не сказал ешь, я сказал бери. — Френк серьезно посмотрел на напарника тот нехотя подчинился. — Теперь посмотри на пончик, что ты видишь?
— Пончик?
— Если ты хочешь работать в полиции — ты должен действительно понять его.
Continue reading