Поляки, важко попрацювавши на більш спроможні народи, верталися та вкладали гроші в різноманітні бізнеси — від литва пластмас до ягідників, на яких зараз горбатяться українці. Українці зароблене за кордоном витрачають на розкішні паркани, квартири у Франику, найбільш розвинені — відкривають черговий, стопіісятий магазин секонд-хенду або будматеріалів в рідному райцентрі.
Навіяно Захаром, що півроку роботи на поляка конвертував в 100 метрів паркану, і це — один з найпритомніших в селі.
Для тих, хто важко вкурює, пояснюю:
Захар міг би на ці гроші винайняти репетиторів англійської-німецької та математики, щоб дитина вступила в німецький університет — на шару, як моя вступила в Гаазі. Вивчити малого в польському коледжі колійовому — все краще, ніж в рівненському водоуніверситеті, посадити ягідник, купити десять породистих корів та делавалівську доїлку у до них, поставити сироварню, посадити два гектари саду, збудувати бунгало для туристів на літо.
Дзуськи. Паркан. З трьох видів каменю.
Сотні мільярдів баксів за 25 років цей народ інвестував у булшит:((
