Такую страну просралі (с)

Довідка, видана Бабачинскою сільрадою Переяслав-Хмельницького району Київської області 13 вересня 1954 року.

«Справка, видана Бабачинською сільрадою гром. Буряк Олександру Петровичу втім що він дійсно відправляється до м.Київа за покупкою хліба для своїх власних потреб. Вчому і свідчимося — голова /підпис/, секретар /підпис/».

Село Бабачиха знаходилось на околиці Переяслава-Хмельницького і у 1958 році було включено в межі міста (тепер район Борисівка). Відстань від Києва до Переяслава близько 85 км. Довідка була видана тому, що паспортів в 1954 році сільські жителі не мали, і така довідка була єдиним документом, що посвідчує особу при поїздці до міста. Вдумайтесь: середина ХХ століття. Вже існують комп’ютери, пральні машини-автомати, побудовані циклотрони і запущені в космос перші ракети. А в самому центрі Європи мужик не має права без дозволу пана покинути село навіть на один день.

Ну а чому селянин в вересні, тобто в врожайну пору, їде до Києва купувати хліб — теж питання. Багато в чому риторичне.


Инвестбабушка

На вопрос о том, продвигают ли лидеры ОПЗЖ пророссийские взгляды в личном общении, Арахамия ответил: «Вы знаете, нет. У Бойко вообще очень проукраинская позиция практически по всем вопросам. У многих активы здесь, хотят работать и инвестировать в Украину».

Звичайно, росіяни хочуть «інвестувати» в Україну, йобане ти чмо. Це ми не хочемо, щоб вони сюди інвестували.

Alex Noinets