Теперь нам есть к чему стремиться!


Жирнюча газова зрада

Дехто вже встиг прочитати про вчорашню переможеньку з виділенням газових родовищ українській державній компанії. Чи не найбільше плескав у долоні наш голова Нацради з інвестицій Давид Браун.

Але я б не написав цей пост, якби не знайшов тут зраду. Для цього хочу занурити вас у коротку передісторію. 23 червня ми дізналися, що наступного дня буде засідання комісії, котра мала визначити переможців аукціону газових родовищ. 24 червня я зміг на ній побувати й дещо не лише почути, а й побачити, швиденько прочитати та запам’ятати.

Наприклад те, що по конкурсу на Варвинську ділянку “Укргазвидобування” (далі — УГВ) обходив свого конкурента “Aspect Energy” на кілька балів. Варвинська ділянка є найжирнішим лотом, так як є найбільшою і її площа складає близько третини від сумарної площі всіх ділянок конкурсу.

На тій же комісії голова Міністерства енергетики Насалик прямо рєшальним тоном без шифрів розповідав як вони будуть занижувати бали УГВ щоб вибивати їх з конкурсу. Чому?

Насалик дуже не любить ДП “Укргазвидобування” просто тому, що воно йому не підконтрольне. Його стратегія боротьби з УГВ — це розповісти всім, що підприємство є неефективним, бо ніяк не нарощує видобуток газу. А тому ДП “Укргазвидобування” треба ліквідувати, або перепідпорядкувати міністерству Насалика. А от чому УГВ воно не нарощує видобуток — Насалик не хоче казати (адже сам Насалик блокує роботу підприємства, не продовжуючи їм ліцензію, не дає вигравати великі ділянки).

1 липня уже згадана комісія провела нове, ще більш закрите засідання, на якому все було добре, бо аж 4 ділянки віддали державному підприємству “Укргазвидобування”. Та за такою гарною кількістю приховується гірша якість: ділянки досить сильно відрізняються розміром. А найбільша ділянка дісталася компанії “Aspect Energy”.

Читать дальше


Помните план Суркова по разделу Украины?

1. Новороссия. Русский язык, сталинские «герои», «диды» на палках.
2. Центр. Малороссия. Руссифицированная колония с вышиванками, но без памятников Бандере.
3. Галичина. «Неправильные» области для «биндеровцев».

Очень похоже на то, о чем говорит Богдан.

Читать дальше


Ви зробили це разом!

Всім прихильникам нового прЕзедента пропоную цікаву гру: відкриваєте стрічку новин і замість прізвища ЗЕ підставляєте Порошенко, а замість «Слуга Народу» — «Солідарність». Вангую, що після другого посту будете плюватись. Наприклад — «Порошенко хоче новий офіс за 300 млн гривень». Або — «Порошенко збільшив свій апарат і їх зарплату». «Порошенко в свою команду набрав колишніх комуністів та регіоналів». «Порошенко хоче безумовної амністії для бойовиків». Або ще — «Порошенко хоче скоротити армію».

Спробуй-те, вам сподобається.

Артем Кабицкий


Суд разрешил Клюеву участвовать в выборах

А знаете с какой формулировкой? Оказывается, разыскиваемый за расхищение государственого имущества и подозреваемый в организации кровавого разгона Майдана Андрей Клюев вовсе не скрывался за границей все эти пять лет, что являлось препятствием для регистрации кандидатом в депутаты. Оказывается, он всё это время жил на территории Украины… в Донецке.

Лайфхак, бля.

Алла Комарова: От жалко, Захарченко не дожил до сегодняшнего триумфа зеленой воли! Тоже б запросто пошёл по мажоритарке от любой (кроме ЕС) партии. А чотакова? Гражданство Украины, проживал в Донецке, согласно википедии — военный и политический лидер, хуле.


Хроніки вприскування аналізів в очі

(Попередження. Для більшої атмосферності цей пост краще починати читати під перші акорди композиції «Политический пидор» вокально-інструментального ансамблю «Оргазм Нострадамуса».)

Отже.

Як ви, мабуть, знаєте, я інколи читаю передвиборчі програми кандидатів. Якщо не знаєте, спитайте Капліна, він підкаже.

Як ви, мабуть, також знаєте, у програмі кандидата в президенти Володимира Зеленського був пункт щодо податку на виведений капітал (ПнВК).

Як ви, мабуть, вже також дізналися, за місяць після обрання вже не кандидат Володимир Зеленський на зустрічі із бізнесом повідомив, що на цей пункт ним покладено статевий орган бабушки, бо ПнВК зараз «не на часі». Тобто піаритись було на часі, а виконувати – ні.

Запам‘ятали? Запам‘ятали.

Але ось розпочалися нові вибори. І партія Зеленського «Слуга народу» в них також приймає участь.

І ТАМ ЗНОВУ З‘ЯВИВСЯ ПНВК!

«Запровадимо податок на виведений капітал, щойно для цього виникнуть необхідні економічні умови».

ЩОЙНО ДЛЯ ЦЬОГО ВИНИКНУТЬ УМОВИ.

Сука, це найкраще, що я бачив за останні дні. Реально найкраще. Давно вже не бачив такого відвертого поєднання бажання попіаритись на обіцянці і повного небажання її виконувати. Які умови? Як виникнуть? Самі, природною еволюцією? Умови злізуть з дерева і візьмуть у лапи каменюку? Щойно, блядь, виникнуть. Охуїти можна.

Пропоную додати у програму «Слуги народу» ще такі варіанти:

«Почнемо саджати корупціонерів у тюрми, щойно закінчаться вакансії губернаторів»

«Зробимо ринок землі, щойно рак на горі свисне»

«Епоха бідності закінчиться, щойно помре останній бідний»

«Закінчимо епоху брехні, щойно засурмить п‘ятий янгол і з диму на землю вийде сарана».

Користуйтеся, Володимире. Користуйтеся.

І зробіть пісню гучніше.

Юрій Гудименко


Улыбайтесь, вас сливает ватное чучело

Якщо без емоцій.

З істерики преЗедента я зрозумів, що дійсно існували домовленості між Зеленським, Меркель — Макроном і рф — злив ПАРЄ у обмін на моряків.

Але рф не була б рф, якщо б не підклала у ці домовленості свиню. Тобто моряків ми звільняємо під письмові гарантії від України про визнання підсудності російським законам. Тобто це означає де-юре визнання Керченської протоки внутрішніми водами рф, і як наслідок — Криму — територією рф. Натурально обмін заручників на визнання Криму — те, чого рф і вимагає з моменту окупації. Визнайте — і ми всіх повернемо.

Я не беру етичну сторону — тут важливо розуміти, що президент України на це погодився.

І істерить він зараз не тому, що йому шкода моряків.

Істерить «президент», тому що на увесь світ довелось продемонструвати свою брудну білизну.

Як за 30 днів «президент» вже почав кулуарно торгувати суверенітетом країни.

І до чого він доторгується за п‘ять років — можна вже уявити.

Sergii Iesipov


История про то, как малоросы слили Украину

Решение Парламентской ассамблеи Совета Европы о возвращении российской делегации в ПАСЕ без каких-либо предварительных условий – серьезное, я бы даже сказал, историческое поражение Запада перед лицом страны, которая первой в новом тысячелетии нарушила международное право и силой присоединила к себе чужую территорию.

Но не будем себя обманывать. Это не только поражение Запада. Это еще и серьезное поражение Украинского государства. Конечно, найдутся многие, кто назовет это провалом дипломатии. Но когда проигрывает государство, когда поражение становится выбором целого народа, дипломатия оказывается бессильной.

Уже приходилось писать о том, что Запад воспользовался ситуацией, которая сложилась после президентских выборов в Украине для того, чтобы обеспечить возвращение России и свои будущие договоренности с Кремлем – а они не за горами. Но что значит – воспользовался? Западные политики обладают особой чуткостью к собственному общественному мнению. А общественное мнение и в Европе, и в Северной Америке всегда на стороне слабого, которого атакует сильный. На стороне слабого, который борется с сильным даже тогда, когда не может этого сильного победить – но сдаться тоже не может. На стороне Давида, который выходит против Голиафа.

Но если Давид не хочет воевать с Голиафом – то почему с Голиафом должен воевать зритель их поединка? Наоборот, если Давид хочет помириться с Голиафом, задача зрителя – помочь ему в этом примирении. В первую очередь – успокоить самого Голиафа.

Читать дальше