Мао-манго-манія

У 1968 році Мао Цзедун подарував пекінським робочим ящик манго, який дістався йому від високого гостя з Пакистану. За часів культу особи подарунок було розцінено як особливий знак, і в Китаї почалася мангоманія.

Відомий випадок поклоніння манго на пекінській текстильній фабриці. З нагоди наданої колективу фабрики честі був влаштований масштабний мітинг. Манго був встановлений на п’єдесталі перед портретом вождя, а робочі вишикувалися в чергу, щоб подивитися на чудовий фрукт і поклонитися йому. На мітингу робітники читали вголос цитатники Мао і співали пісні на славу голови.

Через кілька днів символ любові верховного лідера почав гнити. Керівництво фабрики прийняло рішення зробити воскову копію манго, а чорніючий фрукт зварити. Кожен робітник отримав по чайній ложці священної манговою водиці.


Читать дальше


Як New York Times брехала про голод в Україні

Ми звикли до того, що останніми роками майже всі статті з лівим нахилом з’являються у рубриці «Opinion» видання New York Times.

З минулорічним звільненням Барі Вайс, у газеті не залишилося не те що авторів з правими поглядами, вигнали останнього центриста. Але не всі усвідомлюють, наскільки глибоке коріння у «лівого» кріну цього видання.

У березні 1933го року, британська Guardian стала одним з перших ЗМІ, чий кореспондент розповів про жахіття та масову загибель від голоду у СРСР.

У відповіть на це, у New York Times виходить жахлива стаття одного з кращих репртерів газети того часу, Уолтера Дюранті із заголовком «Росіяни голодні, але не вмирають з голоду».

У статті Уолтер пише що є лише «певний брак їжі у певних регіонах», який він пояснює «плутаниною у харчовій промисловості через колективізацію». Жодного злого умислу, просто певні складноші, плутанина.

Більше того, зірка американської журналістики у статті атакує Гарета Джонса, того самого, що першим розповів світові про Голодомор. Дюранті називає його недосвідченим юнаком з багатою уявою. Він пише що Джонс лише три тижні тинявся по українських селах де були «проблеми з їжею» і вигадав катастрофу масштабу країни. Це фактична неправда — Гарет Джонс був у СРСР тричі та бував у Києві та Ростові, також він постійно спілкувався з простими людьми, маючи Кембріджський рівень володіння російською.

Але для того часу це був володар Пулітцерівської премії Дюранті проти невідомого 27-річного журналіста Джонса.

Значна частина американського суспільства повірила журналісту New York Times.

Читать дальше


Просто вторник

Можно что угодно рассказывать о большом желании украинцев праздновать советский праздник 23 февраля, но продажи не врут никогда, они лучше любой социологии показывают реальное состояние дел.

Последние несколько лет продажи алкоголя никак не реагируют на 23 февраля. Никак. В прошлом году было так и в этом так же — алкоголь скупали к 14 февраля и потом наступил резкий спад.

Поклонникам Советского Союза и фанатам колбасы по 2 рубля — нужно признать, что 23 февраля уходит из украинской повестки дня и что украинское общество очень быстро выплевывает остатки своего советского прошлого и так же оно очень быстро избавляется от традиций и праздников прошлого которые тянут нас назад.

Владислав Чечёткин


Шах и мат, Илон Маск!

Михаил Ярошевский с развалом СССР продолжил пропагандировать особый путь отечественной науки, но уже с упором не на марскизм-сталинизм, а на российкую духовность. Считается видным теоретиком скреп и особого русского пути. В конце 90-х эмигрировал в США, где и похоронен.


Самая твёрдая валюта в мире (с)

Рассказывают, примерно в 1989-1990 году в городе Челябинске, утром на столбах и досках объявлений появились объявления примерно такого содержания:

«Такого то числа во столько то времени по адресу улица Такогото, дом № японской фирмой «Самасонга» будет происходить обмен советских юбилейных рублей 1970 года, приуроченных к 100-летней годовщине В.И. Ленина, на японскую технику».

А внизу был курс, типа: 1 монета — плеер, 2 монеты — наручные часы, 3 монеты — магнитофон, 5 монет — видеомагнитофон, 8 монет — видеокамера.

Такая крутая новость сразу облетела район и народ принялся всеми правдами и неправдами добывать эти самые юбилейные рубли с Лениным. Даже не сговариваясь, все сразу же догадались, мол, «к годовщине Ильича советское правительство закатало в эти рубли очень ценные металлы, которые дорого стоят и очень нужны японцам». По этой причине никто даже не удивился на кой хрен японцам советские монеты.

И все стали ждать день Х, чтобы стать обладателями японской техники. Объявления со столбов сорвали в первый же день (чтобы конкурентов не было). А в это время по нашему району пошел слух, что в такой-то такой-то мастерской один кооперага продает эти рубли с Лениным в альбомах всего по 20 рублей за штуку (ну не дурак ли !!!).

И к нему потихоньку потянулись люди за такими нужными рублями.

И вот настал день Х. Перед воротами еще с вечера начали выстраиваться любители японской техники с заветными рублями с изображением Ильича.

Читать дальше