Це Катерина Іванівна Десницька, що народилась в Луцьку в 1886 році. Також відома як принцеса Сіаму (Таїланд) На Пхітсанулок, дружина сіамського принца Чакрабонґсе Буванаф.
Народилася в родині голови Луцького окружного суду Івана Степановича Десницького. 1898–1904 — Катерина навчалася у Фундуклеївській жіночій гімназії (найкращій у місті, неподалік Хрещатика). У березні 1905 року на балі для георгіївських кавалерів Десницька познайомилася з гвардійським гусаром. Він виявився принцом Сіаму Чакрабонґсе, сином короля Рами V (за іншою версією, знайомство сталося ще до війни у світському салоні Храповицької, де збиралася «золота молодь»). Між молодими людьми спалахнуло кохання. Але були великі перешкоди щодо одруження. Принц сповідував буддизм — Катерина була православною.
У січні 1906 р. Чакрабон закінчив Академію генштабу. Разом із Катериною поїхав поїздом до Одеси, а звідти пароплавом — до Стамбула. Молодята таємно обвінчалися в грецькій церкві Святої Трійці в районі Пера. Молодята провели медовий місяць у Єгипті. За ритуалом, принц не міг з’явитися в столиці Сіаму з невідомою жінкою, ще й до того ж європейкою. Тому залишив Десницьку в Сінгапурі, у вірних людей. Король подарував принцу щойно збудований палац Парускаван. Принц перевіз туди Катерину.
Сіамська королівська родина сприйняла цей шлюб як мезальянс, і Десницьку при дворі не прийняли. Ситуація не змінилася навіть із народженням у Катерини королівського онука Чули (28 березня 1908).
1910 король Рама V (Чулалонґкорн) помер, і престол під іменем Рами VI посів його старший син Вачпровуд. Він офіційно визнав шлюб свого брата, а Десницька одержала титул принцеси Сіаму вищого рангу під іменем На Пхітсанулок (за назвою провінції, шефом якої був її чоловік). Чакрабонґсе після повернення на Батьківщину був начальником Військової академії, а з 1912 року став на чолі Генерального штабу сіамської армії. Новий правитель був бездітним, тому Чакрабон став спадкоємцем престолу.
Влітку 1911 подружжя відвідало Київ.
Проблеми в сімейному житті з’явилися, коли 1918 року Чакрабонґсе закохався в принцесу Чаваліт, дочку принца Роді, свого далекого родича. Катерина важко це переживала, адже в королівській родині Сіаму практикували багатожонство, і чоловік просив її змиритися із суперницею. Але вона вимагала розлучення. Відмовилася від великих аліментів, згодилася лише на 1200 фунтів річних.
Подружжя розлучилося. Їхній син Чула Чакрабонс залишився у Сіамі, бо був сином спадкоємця престолу, а Катерина Десницька влітку 1919 р. виїхала до свого брата-дипломата в Шанхай. У Китаї стала до праці в Червоному Хресті.
Король заборонив Чакрабонові одружуватися з Чаваліт, бо вона була його племінницею. Пара жила в цивільному шлюбі. Невдовзі принц застудився, катаючись на яхті. 11 червня 1920 року Чакрабонґсе помер від запалення легень. Катерина приїхала ховати його. Небіжчик заповів майно лише синові й Чаваліт. Проте король наказав розділити статки на трьох.
Катерина придбала в Шанхаї будинок. Одним із її квартирантів був американський електрик Ґарі Клінтон. Невдовзі вони побралися. Із сином Чулою Катерина бачилася 1923 року (він навчався в приватній школі у Великій Британії). Син не вибачив матері того, що вона покинула батька.
Через японсько-китайські воєнні дії у 1930-х рр. Катерина і Ґарі переїхали до міста Портленд (США). Невдовзі вони розлучилися. Після закінчення Другої світової війни Катерина переїхала до Франції. Оселилася біля Парижа, де мешкала вдова її брата Івана з дітьми.
Принцеса Таїланду померла від серцевого нападу 3 січня 1960 в Парижі. Свого часу кінематографісти аматорської народної студії «Волинь» (Луцьк) планували зняти документально-ігровий фільм «Знайти принцесу» (сценарій письменника Івана Головні в співавторстві з Віталієм Герасимлюком).
