Те, чого вам не розкажуть по телевізору

Чи знаєте ви що…

Україна продає модельне взуття в… Італію. Так, в країну, яка славиться на увесь світ власними брендами. І не лише в Італію, але й у Францію, Велику Британію, США, Німеччину та десятки інших країн.

Йдеться про торгівельну марку Braska. Її видають за британську, але насправді нею володіє підприємець з київської Троєщини. Зараз 40% взуття Braska виробляється в Україні для місцевих споживачів, а 60% – за кордоном.

Є й інші подібні фірми, наприклад, Luciano Carvari, Blink тощо.

Найцікавіше те, що починалися вони як «Бренди-перевертні», тобто їх шили в Україні під виглядом іноземних марок. Тепер усе трохи не так і це взуття з задоволенням носять європейці.

Україна продає сири в… Голландію. А ще масло вершкове. І не лише в Голландію, але й в Данію, яка славиться саме своїм маслом. А ще ми продаємо сири в Казахстан і Єгипет, Молдову і Об’єднані Арабські Емірати. Минулого року ми експортували майже 8 тис. тонн сиру і 470 тонн масла.

Окреме слово – про органічну продукцію. Чи знали ви, що українська компанія «Органік Мілк» (м. Баранівка Житомирської області) возить органічний сир, йогурт та інші «смаколики» до Еміратів літаками?

І ця компанія не єдина – їх дев`ять…

Читать дальше


До завтра!

«Демократична Сокира» вітає українців із історичною подією – прийняттям Вселенським патріархатом рішення про надання Українській православній церкві рішення про автокефалію. Цей день увійде в історію. Вже увійшов.

І це чудовий привід до святкування.

Від імені Першого вершника «Демократичної Сокири», Великого понтифіка Палаючої Церкви Матріархального Патріархату (ПЦ МП) Юрія Гудименка партія запрошує своїх прихильників трішечки прихильнути завтра на Майдані на честь чергової перемоги України!

Приходьте 12 жовтня о 19:00 на Майдан Незалежності, аби долучитися до акції «Кагор на Майдані» та відсвяткувати цю історичну подію разом із атеїстами Київського патріархату, просто атеїстами, котоліками, православними, мусульманами, іудеями та представниками будь-яких інших релігій. Вип‘ємо кагору, чи то шампанського, чи, у крайньому випадку, кока-коли на честь цієї величної перемоги нашої нації та не менш величного приниження нації сусідньої.

Святкуємо, як то кажуть, разом, любі хлопчики та дівчатка. П‘ятниця, Майдан, 19:00.

Побачимось.

P.S. Приносьте державні прапори та кагор. Партійну символіку не приносьте, акція загальна та не політична. Це просто свято якесь!

Демократична Сокира


#Плохая_девочка, или Путь к мечте

Сказала бы, что это баба-медоед, но габариты не те. Это баба-гризли. Так ее и звали.

Жила-была в США, в штате Монтана, черная девушка Мэри Филдс. Родилась в 1832 году, отец у нее был рабом на плантации, а мать — служанкой. Выросла она прехорошенькой, особенно фигурка удалась: рост под два метра, и 90 кило сплошных мышц. Характер у Мэри был под стать рельефу: она очень не любила, когда ее обижали. Ни одна женщина, конечно, такое не любит, но у Мэри был охуенный аргумент против обидчиков: она била сразу насмерть.

Так что в 1865 году хозяева Мэри с отменой рабства напились на радостях, что наконец от нее отделаются, и отпустили на все четыре стороны.
— Вот и заебись, — резюмировала Мэри. — Наконец-то свобода настала.
Прикупила сигар и отправилась бухать в салун.
— Проститутка? — встретил ее хозяин салуна.
— Ты как, сука, разговариваешь с честной черной девушкой? — возмутилась Мэри. — Я освобожденная рабыня Юга, а ты просто невнятный пидорас.

— Тогда тебе сюда нельзя, — пояснил хозяин. — В салун можно только мужикам и проституткам.
— Нихуя не поняла, — удивилась Мэри. — Раньше было неграм нельзя. А нас освободили.
— Так то негров освободили, — заржал хозяин. — А баб мы не освобождали. Они так и остались порабощенные. Хочешь в салун — становись проституткой. Правда, не знаю, кто на тебя позарится…
— Хуево быть бабой, — уяснила Мэри.

И переоделась в штаны с рубахой, а на голову картуз напялила. Еще немного подумала, и нанялась кочегаром на пароход «Роберт Ли». Кидала уголь и отбивалась от грабителей. Потом работала каменщиком, плотником — короче, везде наравне с мужиками. Так уж ей самогон и вискарь нравились — выпьет литр с утра, и ну камень класть. Всем, кто пытался в ней усмотреть бабу и пощупать сиськи, Мэри била ебло. В итоге ее ужасно зауважали, и прозвали Нигер Мэри или Гризли. Но в салуны все равно не пускали.

Читать дальше