КоломОйщина

Я багато їздив по промзонам нашої країни, по занедбаним совковим монстрам і там почув слово «коломОйщина». Ніякого віднощення до Коломийщини це слово, звісно, немає.

Це слово позначало передові практики господарювання бізнесменів групи «Приват» та Ігоря Коломойського особисто.

Від повної коломойщини, коли в цехах навіть виколупували арматуру з розбитих вщент колон, і до просто вирізаних під нуль цехів з яких зробили склади.

Якщо підприємтство дублювало якийсь сталий актив Бєні або якщо право власності на нього було сумнівним — вмикався режим коломойщини. Канібалізація, вирізання обладнання на метал, бачів навіть як розбирали залізничну колію заради рельс.

Мені завжди було цікаво — це так група Приват діяла тому, що в нашій країні інакше не можна, чи тому що воні не вміють інакше і в них руки з жопи.

Дякую пітсбурзькій Пост-газеті, вони дали відповідь на це запитання.

Ось матеріал про те що у Бєні така бізнес-модель та руки із сраки, тому їх не врятував навіть американсткий менеджмент та американські працівники.

Anton Shvets


Что может сделать власть чтобы Фирташу жизнь малиной не казалась

Заваривайте кофеек, это образовательный лонгрид. Делайте реписты, мы тут фундаментально разбираем проблемы отрасли и их решения. Кто как не Д7 вам еще про это расскажет. Итак поехали

1) Закон про временные администрации

Как я уже говорил, на сегодняшний момент НЕТ простого и легального способа “забрать” облгаз. Юристы Дмитрия Васильевича постарались, и окопали вокруг его империи качественный ров — у него нельзя забрать облгаз. По крайней мере легально. То есть у НКРЕКП есть возможность лишить лицензии облгаз “на розподіл”, НО ЧТО С НИМ ДЕЛАТЬ ДАЛЬШЕ — в законе не написано. “Случайно забыли”, упс…

Именно поэтому в своем посте 14 апреля, где я рассказываю про то как НКРЕКП лишил лицензии Донецкоблгаз, этот самый НКРЕКП четко пишет что лицензия истекает 1 августа. Не завтра, а аж через 3 месяца.

Ближе дату они поставить банально не могли потому что НЕТ НИКАКОЙ ПРОЦЕДУРЫ которая бы нормально описывала “что делать с трубами, если лишить лицензии облгаз”. Вот они до 1 августа, сейчас, в авральном режиме будут принимать законы и подзаконные акты чтобы передача управления трубами соответствовала законам Украины.

Поэтому, проблема номер 1 которую должна устранить власть — это ПРИНЯТЬ закон о временных администрациях (в облгазах). Ничего тут сложного нет, закон пишется по аналогии с временными администрациями в банковском секторе.

Continue reading


Ви впевнені, що прямо зараз чиновники не копаються у ваших трусах?

Можливо ви цього не відчуваєте, але насправді їх рука регуляції в кишені і в спідньому майже у кожного.

Двадцяте сторіччя було справжнім випробувальним майданчиком ідеологій. Що тільки людство не спробувало за цей буремний час, які тільки економічні моделі не затестило на практиці. А прийшло до того ж, з чого і виходило: найефективнішим економічним режимом є вільний ринок із мінімальними обмеженнями підприємницької діяльності (зокрема, чіткою антимонопольною політикою).

Планова економіка не працює. Соціалізм не працює. Економічні моделі, спрямовані не на вільне створення благ, а на їх директивне «справедливе» розподілення державою, в найкращому випадку сповільнюють економічне зростання, в найгіршому — розпочинають кризу чи консервують суспільство у минулому.

Може, якісь держави вважають, що можуть собі таке дозволити, але це точно не про Україну. У нас просто немає іншої моделі ефективного зростання, немає іншого шляху з тієї… прірви, в якій ми опинилися. Тільки роздержавлення, тільки створення умов, у яких розпадеться союз чиновників та монополістів. Умов, у яких чиновник не зможе душити бізнес на користь собі чи бенефіціарові. Дерегуляція або смерть — фактичне гасло української економіки.

Що ж щодо особистих свобод?

До ХХ сторіччя в кожної людини було своє визначене місце в житті, що диктувалося її народженням. Людина могла вирватися зі свого кола, але це було виключенням, а не правилом, індивідуальним героїзмом, а не масовим явищем. Це називалося традиційним суспільством.

Воно мертве.

Continue reading


Притча про мошенников и госуправление

В своем прошлом материале на тему газа (где я пояснял зачем вам нужно быть на годовом тарифе) — я обратил внимание на компанию «Нафтогаз Постачання». Обратил только потому что название похоже на ГПК Нафтогаза, а цена намного больше.

Я сразу заметил, что по данным юконтрола и по своему сайту, на дочку Нафтогаза эта контора не была похожа, а была похожа на каких-то мутных жмыхов. Мутными жмыхами они и оказались.

Большая часть клиентов этой компании оказалась из Кременца. Крменец это город в Тернопольской области. Функции горгаза(то есть оператора газораспределительных сетей) в Кременце выполняло «Кременецьке УПРГ». Они же поставляли и газ.

Однако «Кременецьке УПРГ» поставлять газ людям не смог и его клиенты упали на ПОН(постачальника останньої надії, то есть на Нафтогаз). Обычная история.

Вот тут появились жмыхи из свежесозданного «Нафтогаз Постачання». Они открыли офис ПРЯМО В ЗДАНИИ «Кременецьке УПРГ» и начали там напаривать клиентам свои услуги, по ценам выше чем у Нафтогаза. Вот такая вот разводочка.

Причем работники «Кременецьке УПРГ» не просто сдали каким-то жмыхам офис у себя в здании, но еще и сами рекомендовали клиентам работать с «Нафтогаз Постачанням». А клиенты у них оставались, потому как «Кременецьке УПРГ» как было горгазом, так и осталось. Ну и к ним обращались и их бывшие клиенты по поставкам, по старой памяти, потому что на ПОН нельзя сидеть бесконечно. Короче трафиканули клиентов на прокладочку.

Казалось бы обычная коммерческая история и что тут такого?

Была бы коммерческая абсолютно, если бы не одно но.

Проблема в том что «Кременецьке УПРГ» это ДП. Державне підприємство значит. Госкомпания.

А собственник этой госкомпании, вы не поверите, Министерство Энергетики. На 100%. Lock, stock, and barrel как говорят англичане.

Continue reading


Битва інвестиційних нянь

Найближчим часом має відбутися другий тур конкурса на поставки сировини на Одеський Припортовий Завод. Це надзвичайно смішна історія, якщо вам смішно, коли ваші мільярди свистять, як кулі над головою.

Хто не знав, ОПЗ займається тим, що приймає в себе надзвичайно великі об’єми газу, і переробляє їх в добрива.

Це могло б бути надзвичайно прибутковою справою для ОПЗ, але роки мудрого господарювання буквально десятками попередніх керівників привели до того, що ОПЗ не може нічого купити сам, бо він весь на дану хвилину складається виключно з боргів Нафтогазу, і купити нічого сам не в змозі. Тому на ОПЗ існує схема по роботі на давальній сировині. Якийсь постачальник дає ОПЗ свою сировину, тобто газ, забирає з ОПЗ свою кінцеву продукцію, тобто добрива, ОПЗ отримує якусь маржу за надане обладнання і роботу.

Минулого року цим постачальником сировини захотіла бути така «невелика» «маловідома» «сумнівна» компанія, як SOСAR. Але у зв’язку з тим, що Сокар – компанія невелика, досвіду в неї небагато, людей не вистачає, ви уявляєте, сталася така несподіванка, що Сокар неправильно оформив документи, тому його ОПЗ з конкурса дискваліфікував. Буває.

Ви спитаєте, а хто ж та велика, можливо навіть міжнародна компанія, якій вдалося зробити неможливе і правильно оформити документи, щоб виграти конкурс? Це Шеврон? Тотал? Сауді Арамко? Брітіш Петролеум?

Ні. Беріть вище.

Конкурс виграла наша, українська національна патріотична компанія «Агрогазтрейдинг». Я б навіть сказав, не просто компанія, а стартап. Чому б я так сказав? Тому що рік тому, коли Агрогазтрейдинг виграв цей конкурс, в ньому працювало 8 людей.

Continue reading


Ось вам іще цікавий графік на роздуми

Особливо для тих хто любить розказувати «А що мені дала ця ваша Україна».

Можете чітко прослідкувати коли ВВП на душу населення в Ізраїлі почало рости радикально. Із кінця 1970-х. Тобто перші 30 років громадяни Ерец Ісраель боролися за виживання і не скаржилися на життя. Ясно що не голодували, але і не щоб так вже круто жили.

Іще один доказ що держава це перш за все ідея, якою живуть і не розказують про намазування на хліб.

З.І. На армію в 1975 році Ізраїль витрачав 30% ВВП. Щоб вижити.

Останній Капіталіст via Mykola Bielieskov


Попереджувальний постріл в повітря

Вибачте, ми не будемо настільки оптимістичні, як левова частина фейсбуку. Будемо просто стримані.

Торг, а точніше шантаж, для Росії наразі вдався.

Байден обрав варіант сигнальних санкцій, точкових і не болячих. По суті, тримаючи справді критичну заборону купівлі внутрішнього займу Московії в повітрі. Як потенційну спробу попередження до подальших дій.

Тобто анонсовані раніше «санкції проти російського державного боргу» виявилися наразі пшиком. Заборона стосується лише первинного ринку та трьох державних установ. Тобто, американські фінансові установи будуть спокійно і далі працювати з росіянами, але на вторинному ринку, через російські банки, які не під санкціями.

Рубль реагує нормально. Вирівняв падіння.

З хорошого, що скоріше станеться деескалація на нашому кордоні. З поганого, що інструмент ескалації по всьому кордону від контрольованої Білорусі і самої Росії, а також з Криму і Придністров’я, у Росії залишається.

Тут питання, як далі посилювати Україну. І реформами, і озброєннями, і союзами. Сподіваюся — це змотивує союзників працювати інтенсивніше з нами.

Також хороший коментар @Oleg Petrichenko щодо суті впроваджених санкцій: До речі, у нас в Україні склалася схожа ситуація, бо є заборона для НБУ купувати облігації мінфіну на первинному ринку, а тому НБУ видає якомусь банку рефінанс рівно під той відсоток, під який цей банк одразу на цю ж суму купує облігації у мінфіну.

Останній Капіталіст


Є трохи новин

Украина поднимет вопрос возвращения ядерного статуса, если не станет членом НАТО. Об этом заявил посол Украины в Германии А.Мельник в эфире главной немецкой радиостанции Deutschlandfunk.

По его словам, Украина имеет дело с крупнейшим перемещением войск в России со времени Второй мировой войны. Без поддержки и санкций, Украина, наверное, не выжила бы за последние семь лет, но этого мало. У неё нет другого выбора: или мы являемся НАТО и делаем свой вклад, чтобы эта Европа стала сильнее, или у нас остается единственная опция — вооружаться самим, и возможно, снова подумать о ядерном статусе. Как иначе мы можем гарантировать нашу оборону?

Шантаж? Похоже на то, но к чёрту миндальничание когда у наших границ 110 тыс. путиноидов — в том числе, вооружённых ядерным оружием. До последнего времени я был противником такого сценария, но, учитывая рост глобальной угрозы со стороны неадекватного соседа, воссоздание ядерного потенциала становится нежелательным, но в этих условиях одним из крайних вариантов самозащиты.

➡ Встреча с Зеленского с Макроном будет носить закрытый характер. В момент обсуждения проблемы российской агрессии к разговору в режиме видеоконференции присоединится Меркель и, возможно, Блинкен.

Просил бы не засорять информпространство фейковыми слухами о том, что Макрон потребует от нашего гаранта пустить воду в Крым, начать переговоры с террористами т.п. Одно важное уточнение: если, конечно, Зеленский сам такое не предложит.

Continue reading


Неньчиним економістам

В мережі багато «експертів» з економіки. Приходиться з друзями пояснювати як все працює. Цього разу Олег Петриченко пояснює, що вирости з 600 доларів до 3х тисяч з половиною. Будучи під боком у Європи. І просто продаючи ресурси вслід за ростом цін на світових ринках. Не те саме, що довести ВВП на душу до 23 тис доларів. А тим більше збільшити таку економіку, як США, майже в 2 рази.

Коли невігласи типу Прокопишина відпрацьовують замовлення по дискредитації ПнВК під офіс президента, то виходить отака ганьба.

Спочатку покажу абсурдність «логіки» цього найвеличнішого Зе-ЛОМа, а потім поясню «матчастину»:

УКРАЇНА:
2000 рік — 636 доларів;
2019 рік — 3659 доларів;
зростання в 5,75 разів.

США:
2000 рік — 36335 доларів;
2019 рік — 65300 доларів;
зростання менш ніж в 1,8 раз.

Отже, за логікою «Зе-експерта по ПнВК», українська модель економіки «краща за американську», бо за один і той самий період ми виросли в 5,75 разів, а США — лише в 1,8 рази.

Але чи справедливе таке твердження? Насправді, ні. І далі пояснюю «матчастину»:

Continue reading