Про Джавелины позвольте дополнить

Фейсбук в ленте кидает фото с учений где «Дротики» уничтожали макеты танков, с защитой от кумулятива. Попробую обьяснить почему «Джавелин», почему это не панацея, но все же кой кто призадумался.

Признаюсь, я не фанат Джевелина, так как глядя на ттх понимаешь что это оружие с достаточно ограниченым применением.

Continue reading


Коротко

После увольнения Гогилашвили придётся сдать служебную машину, значок, пистолет и запоминающийся ебальник.

* * *
По новым феминистическим правилам нужно писать не «Кириллица», а «женщина-Кирилл».

* * *
— Алло!
— Экто кто?
— Не узнал?
— Ха, прикинь — не узнал! Замминистра будешь!

* * *
Чтобы посмотреть четвертую часть «Матрицы», нужно получить QR-код. Вам не кажется это подозрительным?

* * *
Зеленский распорядился уменьшить цифры на коммунальных платежках! Теперь суммы на квитанцях будут печататься мелким шрифтом.

* * *
Міжсезоння у травматологів,це коли мотоциклісти вже закінчилися, а сноубордисти ще не почалися.

* * *
Гогилашвили уволили, потому что нельзя чтобы ебало у замминистра было более узнаваемо, чем у министра.
Кстати, кто-нибудь помнит, как он выглядит?..

* * *
Так долго считалось что 10 копеек уже не деньги, а теперь можно зайти в атб и купить пакетик, еще и копейка сдачи.

* * *
Життя — як вареники: все навколо кипить, а ти ще не готовий.


Тысяча членов и ни одного мозга

Несколько раз попадался заголовок, но я не открывал новость, думая, что там ошибка или опечатка.

Потом открыл-таки. Перечитал несколько раз, бо сначала снова не поверил глазам своим.

Но нет, не показалось. Действительно в партии «Слуга народа» — тысяча человек.

Из них видимо 250 в парламенте. Остальных наскребли на всю страну по 30 человек на область примерно. И то —
это если среди помощников нардепов нету членов партии.

Мощная политическая сила. Мощнейшая.

То есть за 2,5 года они по всей стране насобирали всего 1000 человек. Понимаете? Ты-ся-чу.

Ну как тут не вспомнить один мой любимый пресс-релиз, в котором Аграрная партия сообщала, что в их крымской ячейке более 931 члена.

Как регионалы бюджетников к себе в партию записывали — я хорошо помню. Миллион записали, да.

А эти мелкие поцы, полностью подгребя под себя весь админресурс, как не снилось ни яныку, ни Кучме, даже не сподобились хотя бы видимость партии создать. Ну чисто для витрины хотя бы.

Вам не кажется, что это даже не голый король, не колосс на глиняных ногах, а просто кучка аферистов? Пустое место во всех возможных смыслах?

И целая страна им позволила сесть себе на голову и свесить ножки.

Continue reading


Все з початку

Олег Кобзар: Повернувся з мирної акції по вшануванню Дня Свободи і Гідності з яскравими враженнями і змішаними почуттями.

Спершу — радість від споглядання величезної кількості людей, яких хочеться назвати «своїми».

Далі — смуток, коли колона мітингарів піднялася Інститутською і стала навпроти Храму Новомучеників, аби віддати шану: слухали панахиду по загиблим майданівцям, співали гімн.

Після чого колона пішла відвідати Банкову, і під Офісом Президента біля воріт нас чекав натовп поліції: «поліція діалогу», срочники і «космонавти». Поліціянти вимагали проводити обшук, перш ніж пускати когось на територію, мітингарі стояли на тому, що «не маєте права, не смійте нас принижувати у День Гідності». Коли перемовини ні до чого не призвели, кілька десятків «космонавтів» жорстко пішли вперед і видавили натовп від воріт, почалася штовханина, що то розпалювалася, то затухала більше години.

Я був у перших рядах, і на мене штовхали людей переді мною, а я намагався встояти, бо ззаду мене стояли дві низенькі літні жіночки, що навідріз відмовлялися евакуюватися кудись подалі, і підбадьорювали нас образливими криками до поліції.

І от, спостерігаючи оце дійство і безпосередньо, так би мовити, беручи у ньому участь, я з уже давно згаслою і зотлілою ненавистю думав про НИХ. Не про поліціянтів, і навіть не про Зермака.

Про 13 з половиною мільйонів дегенератів, які добровільно привели нам нового Януковича до влади.

Про прогниле кодло мерзенних підарасів, що працюють нашими політичними журналістами. Виявляється, я нічого не забув: ні знавіснілого вереску, яким супроводжувалися будь-які позитивні дії попередньої влади, ні відер лайна, які виливалися, бо заплачено, ні показової зневаги і от цих демонстративних історій, як от коли Порошенко назвав одну дурепу «дорогенька», на що її колєги повдягали маєчки «я тобі не дорогенька». Угум. Зараз «зелені» під час інтерв’ю виламують їм руки, відбирають камери і шлють на три букви — і щось ніяких маєчок, всі позакривали пиздаки і мовчать. Виходить, щоб український журналіст тебе поважав — купи його, або розбий йому обличчя, можна комбінувати.

Про наших антикорупціонерів-розслідувачів. Про «білі пальта», які як голуби миру ширяли над війною, не забуваючи срати на всі здобутки. Безвіз їм був не такий, пригадуєте? «Не справжній», лайно а не безвіз. Реформи повільні. «Всього-навсього 3,4% росту ВВП».

У нас була хороша постмайданна влада. У нас економіка зростала 13 кварталів поспіль, у воюючій пограбованій країні. Яка була дипломатія, як наш Нафтогаз громив козлячий Газпром у судах, які були реформи — одна децентралізація чого варта.

Супрун у нас була — пам’ятаєте ще Супрун? Неймовірну жінку на посту міністра Охорони здоров’я, не цих трьох клоунів, що ми змінили за пандемію.

Як можна було настільки не цікавитися своєю країною? Як можна було не розуміти, що на наступних виборах регіоналівські недобитки будуть брати реванш? Як можна було повірити у коміка, зав’язаного на мстивого олігарха-втікача?

Як можна було бути настільки тупим?

Буде Третій Майдан. І будуть ті, хто загинуть на ньому, аби ця країна стала кращою. І вона стане, хоч би і на трішки. А потім, за кілька років після цього, наш дурнуватий, аполітичний, примітивний український народ вибере когось ще.

Впевнений, після зека і клоуна на посту Президента таки варто очікувати коня з двума хуями.