Аэропорт построили, а с бабушкой не поделились? Нехорошо.

У запорожцев, похоже, собираются спереть аэропорт с терминалом, построенным за деньги запорожского бюджета – то есть, каждого из нас.

Вот это жужжание с обысками на «воздушных воротах» может означать начало захвата данного коммунального предприятия.

19 декабря в рамках обучения в Киевской школе экономики (#KSE) я посетил конференцию под ничуть не агитационным названием «Трансформація 2020: від турборежиму до турборозвитку». Интересна она была не только (и не столько) рассказом директора «Укрпочты» о своих тяжких буднях по диджитализации государственного монстра. Я, зная о его «замиллионной» зарплате, чуть не всплакнул из сочувствия.

Куда больше я хотел пообщаться с заявленным в анонсе министром инфраструктуры Виталием Криклием. И не только по мостам через Днепр (была названа очередная сумма по «отдельной строке в бюджете», но где искать эту строку – министр не пояснил).

Меня интересовала тема запорожского аэропорта.

Я господина Криклия на конференции спросил:

— На реконструкцию аэропорта в соседнем Днепре, который (аэропорт) контролирует господин Коломойский, из государственного бюджета был выделен миллиард гривен. В то же время построенный за городские деньги аэропорт в Запорожье собираются передавать частникам в концессию. Как вы это прокомментируете?

Читать дальше


Вы уже платите дань Коломойскому, каждый месяц

Он коммуналку снизит! — кричали 73% зеленоубогих улиток. А в это время пришли платежки за отопление в декабре 2019…

Привожу скрины оплаты отопления своей квартиры в Кривом Роге,3 комнаты 58 кв.м., счетчик отопления на весь дом.

При Порошенко декабрь 2018 — 1325 грн

Читать дальше


Цены на попкорн побили 10-летний рекорд

Марк Савчук: Дмитро Дубілет, Дмитрий, Дмитрий! быстрее, тут какие-то черти хотят рейдануть государственный банк.

Вы просили вам рассказывать про рейдеров в Украине. Я чувствую что обязан вам об этом сказать. Олигарх Коломойский и его поддельники хотят опрокинуть граждан Украины на 155 млрд грн! Помогите, Дмитрий!

Alex Noinets: Дубілетова сім’я

Трагічний роман про побут простої української родини, яка опиняється в центрі одвічного конфлікту, що лежить в основі національного характеру — у боротьбі за кращу долю з корупцією на панщині доводиться щоденно заносити та порішати.

В романі розкривається сімейний конфлікт між поколіннями Дубілетів. Батько — колишній мінорітарій і топ-менеджер у банку, позивається до держави з метою рейдонути з паном свій колишній банк. Син — також колишній мінорітарій у цьому банку, а тепер Міністр по боротьбі з рейдерством в уряді, має протидіяти батьку, але не може.

Не в змозі вирватися з зачарованого кола, син, який не бачить долі для своєї родини, в розпачі втрачає зір.

Щоб підкреслити глибину сімейної драми, і додати їй загальнонаціональний вимір, автор додає до твору епізоди, які характеризують епоху. Яскравим прикладом такого літературного прийому є випадкова зустріч колеги родини Дубілетів Гороховського в басейні з кріпосним пана Коломойського — президентом Зеленським. Удаваний оптимізм обох на тлі басейну, як метафоричної прірви, в якій тоне українське суспільство, є дуже сильним мистецьким прийомом, який допомагає читачу зануритися в трагедію українського народу і його споконвічного рішалова долі та волі.


Обещали — выполнят

Обсуждали давеча со знакомыми заявление премьер-министра о снижении платёжек за тепло на 30% и почему-то у многих закралось сомнение, что это будет. Не знаю, чё это они так. Я лично верю. Вот тариф на электроэнергию удалось снизить почти в два раза и тут получится.

Я раньше платил по 1.68 грн, а Коломойский по 3 грн, то есть в среднем мы платили по 2.34 грн, а теперь я плачу по 1.68, а Коломойский по 1, то есть в среднем мы платим по 1.34 грн, или на 43% дешевле.

Поэтому, и с тарифами на отопление я тоже верю, В СРЕДНЕМ, будет ниже.

Николай Ильинов


Словом і Сокирою

Привіт, любі.

Це Сокира, і це відповідь на питання “Що ми будемо робити, і чи є в нас план, якщо буде повна ср… зрада?”

Давайте поміркуємо разом.

Нова влада робить свої справи в турборежимі — швидко, безкомпромісно, пафосно та тупо. Часто речі, що вона робить, небезпечні для держави, а подеколи — і для неї самої. Вона не дуже розумна.

Ми реагуємо на цю шкоду. Які в нас є для цього засоби — з тих, про які можна писати на Фейсбук?

Це мітинги та акції. Там, де ми не можемо взяти напором, ми беремо креативом. Там, де нам не вистачає власних сил, ми приходимо з друзями.
Це розслідування та розгін здобутої інформації. Те, що мали б робити журналісти, але якось не завжди складається.
Це походи в посольства і розмови з експертами — справжніми, а не фейсбучними.
Це перемовини з партнерами — часто непрості і не завжди приємні.
Це заклики, скарги та петиції, це збори коштів та електронні голосування, це власні відео та виступи в медіа.
Це все, що допомагає розповсюдити наші послання. Допомагає розповісти, що влада робить не так, і як цьому завадити.

Чи це приносить користь?

Так. Ми звертаємо увагу людей на те, що вороги нашої країни та друзі власних карманів хочуть приховати. Ми робимо життя продажних суддів незатишним, ми змушуємо політиків знати, що їх дії не проходять непоміченими, бачити та чути людей, які дивляться на них недобрим, рішучим оком. І не тільки в Києві, але і в регіонах. Скоро робитимемо те саме і за кордоном — ми створюємо мережу міжнародних осередків, що дозволить нам дошкуляти жулікам, куди б вони не намагалися поїхати.

Нам вдається — і це інколи дивує нас самих. Нацбанк (як і раніше Нафтогаз) із нашою допомогою відмахується від олігархів. Разом із численими колегами по Руху опору капітуляції та друзями з парламентських фракцій ми змусили владу зрозуміти, що просто піти на поводу у росіян та вати — погана ідея. А, повірте, такі настрої були панівними ще кілька місяців тому.

Читать дальше


Вугілля до*уя (с)

Вибачте, що в часи закінчення епох бідності, корупції і торгівлі на крові приніс вам велику вугільну зраду. Просто це стосується кожного з нас. Тому прошу РЕПОСТ.

Як ви знаєте, в нас залишилась всього одна державна теплова генеруюча компанія – Центренерго (Вуглегірська ТЕС, Трипільська ТЕС, Зміївська ТЕС). В 2018 р. вона працювала на українському вугіллі (марки Д,Г — 3,6 млн. тонн) і трохи імпортувала американського вугілля (марки А,П — 0,3 млн. т) для Трипільської ТЕС, яка технологічно не може працювати на марках ДГ. Слід нагадати, що наші ТЕС були спроектовані переважно на антрацит, що добувався на Донбасі. Зараз антрацитові шахти знаходяться на окупованій території, тому нам прийшлося в 2015-2018 рр. терміново змінювати технології на ТЕС під Д/Г та паралельно імпортувати дефіцитні марки вугілля А/П. В січні-червні 2018 році для Центренерго прибули 4 судна з американським вугіллям (на діаграмі імпорт виділено червоним кольором зліва), а потім цілий рік компанія працювала виключно на українському вугіллі. Аж поки мудрий нарід не «скинув владу ненависних бариг» і не зажадав радикальних змін.

Якщо прийняти за точку відліку кінець травня (інавгурація), зміни справді відбувались в турборежимі. В червні «нові обличчя» господарським оком оглянули свої володіння, а вже в липні на Центренерго зайшли ефективні менеджери Коломойського і Ко (КоКо). Гешефт вигідний з усіх боків – доїти державну компанію. З однієї сторони, можна продавати сюди вугілля втридорого (куди там Роттердаму+), з іншої сторони – купувати задешево електроенергію для феросплавних заводів КоКо (Запорізького і Никопольського). І почала державна компанія Центренерго грузнути в щомісячних збитках (так буває, коли купуєш дорого і продаєш дешево). І потекли на Центренерго вугільні потоки з РФ та ОРДЛО через торгові прокладки КоКо. (на діаграмі ось те все червоне по праву руку).

Загалом баланс вугілля Центренерго в 4 кварталі 2019 р., коли вже КоКо налагодили гешефт:

— 350 тис. т на місяць — антрацит з ОРДЛО і російське вугілля (А, П, ДГ)
— 350 тис. т на місяць — 300 тис. т українського вугілля ДГ та 50 тис т дефіцитних марок з США (по 1 судну в жовтні, листопаді, грудні на Трипільську ТЕС).

50:50, все «по-чесному», агресору і молодим республікам теж треба жити (насправді, ні)

Читать дальше


19 декабря важнейший суд по «Привату».

На днях мы притормозили один из судов по «ПриватБанку». Это было тяжело, это только промежуточная победа, но это было важно.

Завтра – важнейший суд по «Привату». Суд, на который некто Коломойский покладает множество надежд. Суд, который может в том или ином виде вернуть ему «ПриватБанк» и в ту же секунду наебнуть украинскую экономику. Прощай, МВФ, прощай, бюджет, привет, дефолт.

Я не хочу там быть. Я страшно устал за последние месяцы с этой бесконечной беготнёй от акции к акции, от одного пожара к другому.

Но я, разумеется, там буду. Потому что это важно. Потому что кто-то должен. Потому что мы там воюем, видимо, одни, а значит, вся слава победы, как и вся горечь поражения, достанутся только нам. Нам-то похуй, по большому счёту, пускают нас поторговать еблом на 1+1 или не пускают. «Я дерусь потому что дерусь», как говаривал старина Портос.

Я очень устал. Вы тоже устали. И всё же я буду рад вас видеть завтра в 10 часов утра в районе станции Арсенальной на улице Московской, 8.

Картинка не просто так. Это я в Брюгге смотрю на оригинал «Снятия кожи с продажного судьи».

Юрій Гудименко (ДемСокира)

Ссылка на событие в фб.