І все ж таки Ігорвалеріч Коломойський увійде в історію як найталановитіший сучасний продавець бус.
Бо це якась навала, ніде дітись від цієї стратегії продажів — буси усюди. І навіть якщо саме ти не купував — відчуття, що і продавці і покупці бус тотально навколо тебе. Біда.
З кожної праски лунає про покращення і підвищення, про якісь космічні плани і економічні суперреформи, про прийняті 100500 законів якогось дуже важливого гівна.
Уходиш в інтернет — а там інсайди. Все в інсайдах невідомих телеграмканалів — як в сраній рашці.
-Псс, слихав — в мене кум брата свата на митниці каже — не беруть! Котрабанда зупинилась!
-Тсс, а в мене один там в податковій — звільнили увесь відділ!
-Кшшш — в мене один прокурор казав — звільнять всіх в жовтні, якщо не буде посадок.
-Ах — молоді! Ух — незашорені! Не знають, як красти! Вивчають, вчаться, «працюють з документами» до 2-х ночі!
Класика жанру — але працює. В кожному офісі, магазині, дитячому майданчику по 10 родичів митників, податковців і прокурорів.
Свідків переможеного бурштину і поваленої корупції.
Але ж дивишься на цифри — і ніхуя.
Кампания за референдум раскрутилась жёлтой прессой, которая вдруг стала весомым носителем информации. Кампания была грязная. Ноги росли из Раши, потому что не понятно, откуда скандальный журналист взял деньги на такую рекламу.
Разбираюсь в инфопотоках во время дебальцевской операции. Вот типовой пример.