Рашкі, гоу хоум

Оприлюднено проект урегулювання на Донбасі, згідно з яким на тимчасово окуповані росіянами території має бути введено міжнародний миротворчий контингент з 20 тис. військових та ще 4 тис. поліцейських під командуванням представників Швеції.
Що кидається у вічі?
1. КІЛЬКІСТЬ. Континент миротворців практично дорівнює кіькості російських солдат та офіцерів, їхніх холуїв з числа місцевих алкашів та іноземних найманців, які зараз перебувають на окупованих землях.
Тобто потужності миротворців цілком вистачить, аби скрутити в баранячий ріг тих, хто не заспокоїться і продовжуватиме поводитися по-свинськи. Українці правоохоронці, які зайдуть чистити Донбас від сміття, отримають таку підтримку, що ніхто не пискне.
Умови введення контингенту — вихід на кородон Росії та України. Відтак, припиниться шоркання «ихтамнетов» та різного шобла, а також ввезення штук, що стріляють і вибухають. Навряд чи в таких умовах орки побажають залишитися. Сирія та ресторації типу «Ветерок» чекають.
2. ЯКІСТЬ. Шведів не даремно просувають в командування миротворчим контингентом. Це не дає підстави путінській пропаганді талдичити про «чобіт НАТО», адже Швеція є нейтральною країною.
Скоріше за все, і миротворчий контингент добиратимуть із країн, які Путін не зможе звинувачувати в усіх тяжких, наприклад, Сербія, Білорусь, Японія, Швеція, Індія, Китай, Фінляндія, Австрія тощо.
Може бути й інший варіант: котрась з потужних армій (Німеччина, Франція) з вкрапленням нейтралів і під командуванням нейтралів.
3. ЧОМУ САМЕ ТАК? Насправді йде до капітуляції Путіна. Але тихої. Як він капітулював перед Чечнею, оголосивши себе переможцем, але погодившись на сплату данини та необмежену владу Кадирова в «республіці».
Тому розробляється власне така конфігурація, щоб Кремль залишився з гарним обличчям — типу ми захистили Донбас, передали владу миротворцям, тепер вони слідкуватимуть щоб українці не ображали російськомовних епілептичних снігурів, бабусь в трусиках і розіп`яті за допомогою монтажної піни берізки.
Таке загальне враження без претензій на звання «військового аналітега». :)

Павло Бондаренко


ООО — Очередной Одноногий Ополченец

Занятно слышать, как понаехавших на Донбасс россиян именуют «ополченцами». Вообще-то «ополченцы» — это по определению местные жители, которые «ополчились» против чего-то. А все гастролёры — это наёмники, добровольцы, обманутые дураки — их правильнее будет называть боевиками.

Знакомьтесь: очередной русский боевик Александр Пашков, проживающий в Воронеже.

В группе из 4-х человек отправился на разведку, после перестрелки под Волновахой всю группу положили, он выжил, попал в плен, но простреленную в двух местах ногу пришлось ампутировать.

Читать дальше


Готов убивать за российский паспорт

Похоже безногие десантники и вереницы «двухсотых» из донецкого аэропорта вносят свои коррективы в ход войны. Среди российских контрактников желающих воевать всё меньше, а гробить срочников пачками — опасно, матери и жёны негодуют. Остаются обманутые добровольцы и наёмники.

Но и с ними видать напряжёнка, несмотря на всё растущий градус истерии и пропаганды в кремлёвских СМИ. Приходится тащить из России в «ополчение» бомжей и гастарбайтеров, обещая им за это… российский паспорт!

Раньше мы бы и сами в это не поверили. Но на днях наши бойцы накрыли разведгруппу, которая после короткого боя бежала, бросив одного из своих. Пойманный боевик оказался азербайджанцем Эльвином Саидовым — обычным гастарбайтером, который работал в Махачкале и сильно страдал из-за отсутствия российского гражданства. Ведь без паспорта тебя любой эцилоп имеет право бить по ночам и деньги отбирать.

И вот однажды Эльвину предложили записаться в «ополчение», а в награду за службу пообещали выдать российский паспорт.


ссылка на ютуб

Читать дальше


Специфический Мариуполь

Когда я в декабре 2012-го катался по востоку и югу Украины с промо-туром, я часто слышал от местных блогеров фразу «Понимаете, XXXXX — город специфический». Вместо XXXXX подставьте Краматорск, Луганск, Донецк, Мариуполь, Николаев, Херсон — во всех перечисленных городах меня убеждали, что именно этот город специфический и люди здесь пассивные, тяжёлые на подъём и никакого развития блогосферы и сотрудничества с бизнесом здесь не будет.

Я, разумеется, не соглашался и отвечал, что все города считают себя «специфическими», надо просто пробовать, стараться, тогда и получится. Тем более, что времени вникать в тонкости «городского характера» у меня не было.

Сейчас мы (userinfoibigdan и ) находимся в прифронтовом Мариуполе, и я наконец ощутил, что этот город действительно «специфический».

Специфический не в том смысле, что населён ватниками — их здесь не намного больше, чем в других украинских городах. Специфичной была реакция мариупольцев на камеру :) От нас буквально шарахались:

Читать дальше