Йуля продовжує лізти з усіх щилин

Вона вже на радіо, Ютубі, у почтових скриньках та на кожному вуличному розі. Як жартома казав один персонаж, боюсь вже порнофільми включати.)

Вчора зранку прямо біля входу до адміністрації Солом`янскького району бачу, як дві жіночки встановлюють намет зі знайомим сердечком і літерами на ньому: «Центр захисту киян за підтримки Юлії Тимошенко.»

Встановили… Починають роздавати газети-листівки.

Читаю: «Я принесу мир в Україну, спираючись на Будапештський меморандум.» А інші не змогли, бо такі дурні чи тому, що саме Росія не визнає своїх гарантій по цьому меморандуму?

Нижче: «Тимошенко — наш єдиний шанс.» І підпис: Шарій. У слові «Путін» одразу чотири помилки.

Ще нижче: «Я стану останнім Президентом України.» От чого і треба боятись, бо за такого президента може не стати самої України.

Одне з двох:

Читать дальше


«Ефект оглашенної баби» — знаєте, що це таке?

Цей засіб часто використовують рашисти, на нашій території зокрема. Він полягає в тому, що спеціально наймані чи підбурені люди гучно і агресивно висловлюють якусь тезу. Тих людей «розпорошують» то там, то сям. І вони волають своє то в натовпі, то в чергах, то в транспорті. В підсумку, у оточуючих людей складається враження, що все місто (регіон, країна) дотримується саме такої думки.

Дуже ефективно «оглашенні баби» були застосовані на Донбасі навесні і влітку 2014 року. Результат — вся Україна повірила і зненавиділа населення Донеччини, яке буцімто кликало «путін, прийди».

Тепер по суті.

Ми переймаємося, що патріотів мало, а, наприклад, симпатиків Вани більше. Тут спрацьовує той самий ефект «оглашенної баби», насправді нормальних людей в рази, на порядок більше.

Доводжу.

В 2014 році зі всіх, хто прийшов на вибори президента, біля 54% проголосувало норм. Де вони, та більшість, зараз? На Марс не відлетіли, з глузду не з’їхали. Вони — це ми, нас більшість, просто ми, як оглашенні не волаємо. Тому і здається, що нас нібито немає. Ми Є!

Переселенців з Донбасу не бійтеся. Більшість з тих, хто справді виїхав, мають патріотичну позицію чи усвідомлення, що їм потрібна Україна.

А ті, хто тут наїздами за пенсією — чи не захочуть себе в списки внести, бо то трохи геморно, чи за Вану точно голосувати не будуть. Може за бойка, але то кріхти голосів.

Все буде Україна, бо я взнавала! (с)

Кучер Елена


Немного об альтернативах во внутренней политике

Касается ищущих проукраинские альтернативы Порошенко и “что если не он?”.

Пункт номер “0”.

Станом на прямщаз Украина де-юре и де-факто парламентско-президентская республика, где, ессно, Президент имеет кое-какие права в области назначения персоналий, ветирования законов, подачи законопроектов и даже роспуска Рады, если вкрай оху…

Но вся полнота власти, особенно внутренней (особливо в части дележа самого серьезного в стране источника средств ака держбюджет), принадлежит Верховной Раде и реализуется через ЕЕ карманный Кабмин.

Приклад. Имеем двух проукраинских Президентов – Ющенко и Порошенко. У первого не было своего большинства в парламенте, у второго есть. Первого съели и не поперхнулись, второй достаточно успешно проводит в жизнь некие концепты, включая периодическую постановку в неприятную позу руководителя державы-противника вместе с оной. Причем в условиях, когда достигаемые результаты несколько превосходят наши более чем скромные возможности.

Итак.

Читать дальше


Ай-яй-яй-яй! А кто это сделал??? (с)

Я с нескрываемым удивлением послушал эмоциональный спич лидера пророссийской партии Р̶о̶д̶и̶н̶а̶ Батькивщина.

Кто же это, кто же тот негодяй, который на поводу у требований Запада (?) уничтожал нашу армию и готовил нас к практически безоговорочной капитуляции?

Читать дальше


Сценарий. Как думаете, вероятный?

К власти на выборах 2019 года приходит пророссийский президент, ну например, Юля. По мановению волшебной палочки в руке Кремля конфликт на востоке Украины замораживается. Народ ликует.

За стол переговоров садятся лидеры ДНР и ЛНР. Страна перекраивается под парламентскую республику.

Недовольство в соцсетях глушится цензурой. Гайки начинают закручиваться. А курс меняться на пророссийский. Никакого НАТО или ЕС. Крым признается российским.

Назревают волнения. Волнения жестко подавляются. Волнения нарастают. Военные и бывшие военные выходят организованно на улицы. Проливается первая кровь. Много крови. Сопротивление переходит в вооруженные стычки. Ну, например, с русским спецназом, переодетыми в форму украинских копов.

Читать дальше